Сторінка 92

На польському ринку дедалі більше іноземців, що знаходять тут легальне працевлаштування, – повідомляє Заклад соціального страхування (пол. Zakład Ubezpieczeń Społecznych). За словами речника цієї установи Войцєха Андрусєвича, від початку року число зареєстрованих у ZUS іноземців зросло на 75 тисяч і наприкінці червня досягло 644 тисяч: «Звісно, більшість з них, 483 тисячі, є громадянами України. Наступна національна група вже у понад десятеро менша. Ми говоримо про громадян Білорусі, яких є у межах 38 тисяч. Далі маємо грузинів – приблизно 9,5 тисяч, а потім молдаван і громадян Росії – понад 8 тисяч». Войцєх Андрусєвич додає, що всі зареєстровані у ZUS іноземці працевлаштовані у Польщі легально: «Насправді у межах 70% тих, хто розпочинає у Польщі працю (ми тут говоримо про іноземців), розпочинають

Як зупинити трудову міграцію з України Трудова міграція українців протягом останніх кількох років набула загрозливих масштабів і, без перебільшень, стала питанням національної безпеки. Якщо міграція з України відбуватиметься нинішніми темпами, то незабаром нікому буде створювати додану вартість і створювати ВВП. Втім, сьогодні держава, на жаль, не має чіткої візії того, як зупинити масштабний відтік трудових ресурсів з України. За даними Мінсоцполітики, кількість українських трудових мігрантів – приблизно 3,2 млн осіб. Тимчасово ж за кордоном працюють від 7 до 9 млн українців. Ці цифри можновладці, як правило, беруть за основу, хоча єдиної системи збору даних в Україні наразі немає. Так само можна лише дуже приблизно порахувати частку мігрантів щодо всього працездатного населення України, оскільки загальний перепис

Україна замкнула першу п’ятірку рейтингу держав, які є найбільшим джерелом висококваліфікованої робочої сили у Німеччині. У рейтингу Інституту німецької економіки, опублікованому 15 серпня, дослідники врахували як тих, хто отримав освіту в себе на батьківщині та потім переїхав до Німеччини, так і тих, хто закінчив вищий навчальний заклад вже безпосередньо в Німеччині. Перше ж місце за кількістю випускників університетів та інших ВНЗ, котрі нині живуть у Німеччині, на 2017-й рік посіла Польща — кількість висококваліфікованих фахівців із вищою освітою з цієї країни на ринку Німеччини склала 235 тисяч людей. На другому місці Росія — (225 тисяч), на третьому — Румунія (118 тисяч). На четвертому місці опинився Казахстан (105 тисяч), замкнула п’ятірку Україна — 101 тисяча людей.

Що спільного між Киргизстаном і Росією, Україною і Білоруссю, Таджикистаном і Казахстаном? Ці держави мають своє самостійне сьогодення, планують майбутнє, однак, залишаються досі пов’язаними між собою спільним минулим. До грудня 1991 року ці тепер незалежні держави були в числі 15 республік Радянського Союзу. Протягом 70-ти років існування СРСР міграційні процеси між Росією і іншими радянськими республіками були динамічними і різноспрямованими. Розпад СРСР та події, що передували йому, змінили як траєкторії, так і способи міграції між країнами, що з’явилися на його місці. Кількість людей, що прагнуть до Росії, України і Білорусі, зросла – в той час як кількість виїжджаючих в інші нові держави, істотно скоротилася. Особливо в Середній Азії відтік населення після розвалу СРСР перевищував приплив.

Чому демографічні виклики, які дедалі виразніше постають перед країною, не менш небезпечні, ніж економічні чи політичні Демографічна ситуація в Україні була складною від часу здобуття незалежності. Переважання смертності над народжуваністю, масштабна трудова міграція, старіння населення стали вже звичними явищами. І нині це багаторічне тло заважає розгледіти потужний виклик самому існуванню України та збереженню її ідентичності. Він формується останні кілька років унаслідок різкого погіршення демографічних показників навіть порівняно із ситуацією попередніх десятиліть. Насправді ж ідеться про загрозу, яка принаймні не поступається російській агресії чи економічним проблемам. На тлі руйнації традиційних сімейних зв’язків (стрімко зменшується кількість укладених шлюбів і, навпаки, більшає випадків розлучень) відбувається стрімкий обвал народжуваності. І хоч, на відміну від попередніх десятиліть, показники смертності залишаються