Сторінка 86

Станом на 2019 рік Україна має найнижчу в Європі купівельну спроможність на душу населення. Згідно з оприлюдненим у понеділок, 21 жовтня, дослідженням компанії GfK, пересічний українець після сплати обов’язкових платежів може щороку витратити в середньому 1830 євро. Ця сума маже в 37 разів менша, ніж у середньому витрачає мешканець країни-лідера рейтингу Ліхтенштейну. Там на харчі, проживання, оплату послуг та енергопостачання, пенсійні заощадження тощо житель може витратити 67550 євро на рік. Окрім Ліхтенштейну, найвищі показники – у Швейцарії, Люксембургу та Ісландії, найнижчі – у Косові, Молдові та Україні. За підрахунками аналітиків, у 2019 році європейські споживачі у 42 країнах розпоряджалися майже 10 трильйонами євро. Це на 3,5 відсотка більше, ніж торік. Загальний середній показник купівельної спроможності для

У 2018 році країни Європейського союзу видали громадянам інших країн 3,2 млн перших посвідок на проживання. Більшість бенефіціарів родом з України та Китаю, повідомляє Євростат. Минулого року 527 тис. українців отримали посвідку на проживання у країнах Європейського союзу, із них 78% переїхали до Польщі. 65% українців робили запит на посвідку на проживання через працевлаштування. Згідно зі статистичними даними, серед інших країн, які обрали українці для проживання, – Чехія (5,1%) та Угорщина (4,1%). На другому місці опинився Китай, із якого в Європі отримали посвідку на проживання 206 тис. людей. Майже половина з них переїхала до Великобританії. 67% китайців пояснили необхідність посвідки на проживання здобуттям освіти. Джерело: Gordonua.com

Україна має узаконити подвійне громадянство, але це не має стосуватися громадян, які разом із українським мають паспорт Росії. Про це заявив віцепрем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Дмитро Кулеба. «Ми втратили дуже багато людей. У нас зараз дуже простий вибір: або ми створюємо інструменти, яким чином допомагаємо цим людям залишатися українцями, маючи громадянство інших країн, принаймні бачити їх, як адвокатів своїх і репрезентантів своєї культури у цих країнах, або ми їм кажемо, що до побачення, ви нам не потрібні, поїхали і живіть там, як хочете. У нас, по суті, зараз ось ця модель реалізується. Я не розумію чому, звідки у нас береться ось це шалене бажання відкидати власних людей і відштовхувати їх від

Найактивніше на заробітки їдуть українці віком 35-45 років з вищою освітою. Це люди, які мають сім’ї, але через низьку заробітну плату в Україні не можуть забезпечувати їх, розповів Василь Воскобойник, президент Асоціації міжнародного працевлаштування. 93% українських трудових мігрантів незалежно від рівня освіти та своїх компетенцій за кордоном працюють руками, свідчать соціологічні дослідження. “Люди не знають іноземних мов та не можуть підтвердити свій рівень професійності”, – пояснює Воскобойник. Додає, що з наступного року знайти офіційну роботу в Німеччині трудовим мігрантам стане легше. “Німецькі роботодавці зможуть брати працівників з країн поза межами ЄС, які підтвердять професійну кваліфікацію та знання німецької. Українець зможе отримати німецьку робочу візу на півроку, приїхати до країни і знайти собі роботодавця. Поки роблять

Мій чоловік родом із Червонограда. Це доволі спокійне місто на Львівщині, де життя клекоче тільки на великі церковні свята. Саме тоді з Польщі, Чехії Німеччини та інших міст повертаються наші заробітчани. Місто ніби оживає, наповнюється енергією. Червоноград перетворюється на місто любові. Батьки обіймають своїх дітей, які повернулися із заробітків, жінки заціловують своїх чоловіків, які лише на кілька днів приїхали до рідної хати, діти радісно щебечуть, нарешті побачивши маму й тата, які разом працюють на польській фермі і які так рідко приїжджають додому. Складається враження, що таке короткотривале щастя приходить майже до кожної червоноградської родини. А вже за тиждень, а то й за кілька днів, місто знову пустіє – заробітчани повертаються до роботи на чужині. Місто