Сторінка 2

Олександра Решмеділова, політологиня, кандидатка філософських наук: «Я думаю, що перше, що має зробити держава — це не заважати. Не створювати зайвих перепон, кордонів, парканів, які неможливо перестрибнути. Це стосується всіх сфер, де вона може діяти. Чим менше буде цих “квестів”, тим простіше буде громадянину. І тим більше буде його ідентифікації, зв’язку з державою, бажання долучатися. Бо всі ці перепони — це додаткові подразники для людини, яка і так переживає непрості часи. Тому, вважаю, найголовніше — зняти ці подразники. Щодо культурної ідентифікації, єдності, культури взаємодії й приналежності — це, безумовно, важливо. Але все це починається тільки тоді, коли закрито базові потреби. Коли є чим нагодувати дітей. Інакше ми говоримо про важливе, але це все автоматично відходить

11 червня об 11:00 відбудеться презентація дослідження «Обґрунтування основних напрямів удосконалення Стратегії державної міграційної політики на період до 2035 року» та представлення монографії Глобальні трансформації трудоресурсного забезпечення: міграційний дискурс». Організатори: Асоціація «Всеукраїнська Асоціація компаній з міжнародного працевлаштування», Громадська організація «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Учасники: Олексій Позняк – завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України; Світлана Калініна – декан економіко-правового факультету Маріупольського державного університету (м. Київ), докторка економічних наук, професорка, академік Академії економічних наук України; Олег Дунда – народний депутат України; Наталія Землянська – голова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Олена Малиновська – головна наукова співробітниця Національного інституту стратегічних досліджень; Ірина Майданік – провідна наукова співробітниця Інституту демографії та

Софія Кордонець, керівниця напряму допомоги біженцям, шукачам захисту та особам без громадянства БФ “Право на захист”: «В Україні проживає чимало осіб без громадянства, а також біженців і шукачів захисту. Їх не так багато, як у деяких інших країнах, але вони є, і це дає змогу оцінювати виконання міграційної політики на практиці. Проблема в тому, що наразі в Україні відсутня чітка інтеграційна програма для цих людей. Саме зараз — коли їхня кількість відносно невелика — ми маємо шанс системно пропрацювати міграційну й інтеграційну політику. Це можливість «потренуватись» на реальних кейсах, щоб у майбутньому, зростаючи в чисельності, іноземці, біженці, шукачі захисту чи трудові мігранти стикалися з ефективними механізмами включення у суспільство. Ми не маємо державних мовних курсів,

Ілля Несходовський, керівник аналітичного напряму мережі «АНТС», звернув увагу на критичний взаємозв’язок між освітою, продуктивністю праці та майбутнім країни: «Продуктивність праці безпосередньо залежить від того, як держава фінансує освіту. А коли фінансування — відверто мізерне, про яку продуктивність, про яку якість освіти ми можемо говорити? Освітяни — єдина галузь, у якої під час повномасштабного вторгнення реальні зарплати впали. В інших сферах — навіть не пов’язаних з обороною — відбулося зростання. Але в освіті — навпаки. Освітян фінансують за залишковим принципом. Я говорю не лише як аналітик, а й як батько. Через такий підхід держава буквально змушує нас приймати рішення про навчання дітей за кордоном. Це не тільки питання безпеки, а й питання якості освіти. Як

Ольга Купрій, директорка департаменту стратегічного планування, бюджетування та міжнародного співробітництва Державного центру зайнятості України: «Виклики, з якими стикається Державна служба зайнятості, — це ті самі виклики, що стоять перед усією країною. Насамперед — це зовнішня міграція, яка призводить до вимивання людського капіталу. Це явище значно загострює і без того серйозний кадровий дефіцит, який також підсилюється структурними змінами в економіці. Інший серйозний виклик — внутрішня міграція. Ми про це вже говорили і на початку, і впродовж зустрічі. Йдеться про численну армію внутрішньо переміщених осіб, з якими ми стикаємось постійно — не лише з початку повномасштабного вторгнення, а ще з 2014 року. Тому ми, як служба зайнятості, у співпраці з Міністерством економіки запровадили низку програм, що спрямовані