Збираючись на роботу за кордон, потрібно вчити іноземну мову

Мелітопольські «заробітчани» поділилися своїми враженнями про життя і роботу в сусідній Польщі.

У соціальних мережах останнім часом дуже часто з’являються публікації про те, як городяни знаходять для себе роботу за кордоном. З якими труднощами стикаються. Олександр і Євгенія поділилися з нашими читачами своїми враженнями, про те, як їм живеться на чужині.

Олександр: “Поляки за своїм менталітетом дуже схожі на українців, і це не завжди є плюсом. Жити тут комфортно, роботи дуже багато. Зарплата від 9 до 12 злотих на годину це середній мінімум. Курс 6.5- 6.7 по відношенню до гривні. Вартість витрат на оформлення документів для поїздки за наявності закордонного паспорта становила від 3 до 6 тисяч гривень, зараз наполовину дешевше. Виїхати можна протягом 2 місяців.
Я працюю в дрібнооптовому магазині на відправку і прийом товару. Отримую 11 злотих на годину, в гривні виходить приблизно 22 тис на місяць з одним вихідним в тиждень. Живу в однокімнатній квартирі, яку знімаю сам, оплата 3300 грн на місяць. Є дешевше або дорожче, але якість житла набагато краще, ніж у нас. Велика проблема, це незнання мови. Тому якщо є можливість, вчіть. Поляки в основному м’які добрі спокійні люди. Але тут є поняття на роботі і поза роботою. На роботі бувають трохи нервові.

І ще одне, що спочатку сильно дратувало – універсальність. Всі працівники повинні бути універсальними. А загалом, дуже задоволений, що поїхав. “

Євгенія: “Поїхала з Мелітополя більше року тому. Спочатку працювала на заводі, де випускають пральні машинки. Намотувала шнур електроживлення на задній стінці і зміцнювала його скотчем. Робота монотонна і малооплачувана – 9 злотих на годину при 12-ти годинному робочому дні. Потім працювала на ринку, торгувала одягом. Зараз працюю в магазині на прийомі товару. Отримала посвідку на проживання. Це відбилося на зарплаті. Тепер я отримую на п’ять злотих більше, ніж моя колега, яка працює «напівлегально». Ціни на продукти приблизно такі ж, як вдома – є щось дорожче, є дешевше. Мову вивчила за півроку, у вихідні ходила на безкоштовні курси, купувала в магазинах книжки для дітей, читала казки. Скрізь намагалася спілкуватися польською. Місцеві ставляться з розумінням і поправляють, якщо помиляєшся. Склала іспити. Ринок праці різноманітний. Але в основному нам пропонують низькокваліфіковану роботу. Тут багато наших молодих хлопців і дівчат, які закінчили вузи і не знайшовши роботи вдома приїхали сюди. Але працюють на збиранні, в сільському господарстві, на будівництвах. По-моєму, це пов’язано з тим, що навіть місцева молодь з глибинки не хоче працювати за вісім – десять злотих на годину. Невлаштовані поляки їдуть в ті європейські країни, де платять більше. Їх місця з готовністю займають українці – щоб потім з грошима повернутися на батьківщину. Ось так ми тут і живемо. Польщу як країну, в якій я залишуся, не розглядала. Хочу зібрати грошей і повернутися додому, де відкрию свій бізнес. Нехай невеликий, але свій і вдома. Можливо не в Мелітополі, а в іншому місті, але в Україні. Як би добре тут не було, вдома краще.”

Джерело: 0619.com.ua