Залишитися — не завжди вибір: як брак грошей обмежує можливість виїхати

Виїзд із небезпечного міста потребує коштів. Дорога, оренда житла, харчування на новому місці — усе це може виявитися непосильним для родини, яка вже витратила заощадження. Тому підготовка до можливих тривалих відключень має враховувати становище людей, які не можуть самостійно оплатити переїзд і облаштування.

На цьому наголошує Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики». За його словами, економічні обставини безпосередньо впливають на рішення людей залишатися в країні, переїжджати чи планувати народження дітей.

Оцінюючи рівень життя, недостатньо порівнювати лише ціни в магазинах України та сусідніх держав. Важливо враховувати зарплати й обов’язкові витрати. Особливо складне становище мають родини, які втратили власне житло: навіть після працевлаштування значну частину їхнього доходу може забирати оренда.

При цьому реакція на небезпеку залежить від обставин. У прифронтових містах наближення бойових дій або руйнування будинку може змусити людину виїхати негайно. В інших регіонах, за спостереженнями Воскобойника, черговий обстріл не завжди спричиняє таке рішення. Частина людей продовжує жити й працювати, попри постійний страх.

Вирішальним поштовхом, на думку експерта, може стати тривала втрата базових умов для життя.

«Коли люди залишаться без води, без світла, без опалення, ось тоді люди будуть приймати рішення, бо потрібно ж якось виживати», — зазначає він.

Однак потреба виїхати ще не означає наявності такої можливості. Якщо немає заощаджень, родина не може просто перечекати складний період за кордоном. Для цього потрібні гроші не лише на квитки, а й на житло та повсякденні потреби. Водночас зупинка підприємств через тривалі перебої з енергопостачанням загрожує втратою доходів саме тоді, коли додаткові витрати стають неминучими.

Воскобойник вважає, що державі потрібно завчасно передбачити ресурси для підтримки людей за такого сценарію. Йдеться про фінансову допомогу, а за критичного погіршення ситуації — також про організацію гарячого харчування для тих, хто не зможе забезпечити себе самостійно.

«Якщо держава розуміє масштаб викликів, потрібно готуватися аж до того, щоб годувати людей у містах», — наголошує експерт.

Це пропозиція щодо підготовки до можливого кризового сценарію. Масштаб допомоги залежатиме від реальних наслідків атак і тривалості перебоїв. Але спроможність підтримати людей має бути підготовлена заздалегідь: коли родина одночасно втрачає тепло, роботу й останні кошти, часу на очікування рішень у неї вже немає.