Захист і власний інтерес: чому Європі потрібні українці

Рішення європейських країн щодо захисту українців мають не лише гуманітарний, а й економічний вимір. Люди, які рятуються від війни, стають працівниками, платниками податків і споживачами. Для України їхній виїзд загострює питання: хто забезпечуватиме роботу економіки та відновлення держави?

Угорщина повідомила Європейську комісію про розширення кола українців, яким надаватиме тимчасовий захист, зокрема чоловіків призовного віку. Єврокомісія підтвердила можливість держав застосовувати такий підхід у межах європейських правил.

На думку Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голови ГО «Офіс міграційної політики», позицію Будапешта варто розглядати насамперед через його власні інтереси.

«Рішення Угорщини базується на тому, що ця країна в першу чергу думає про власні інтереси», — зазначає він.

Експерт пов’язує зацікавленість у приїзді українців із демографічними проблемами та потребою в працівниках. На його переконання, залучення людей працездатного віку дозволяє швидше поповнювати трудові ресурси, ніж програми підтримки народжуваності. Окремим мотивом він вважає увагу Угорщини до українських громадян угорського походження.

Економічний вплив міграції не обмежується заповненням вакансій. Працівники купують товари й послуги, орендують житло, сплачують податки. Якщо вони переїжджають із родинами, їхні діти навчаються в місцевих школах, а плани на майбутнє поступово пов’язуються з країною перебування.

«Ми живемо у світі, де найбільшою цінністю є люди», — наголошує Василь Воскобойник.

Інший підхід демонструє Литва. Вона продовжила тимчасовий захист українців до 4 березня 2028 року, застосовуючи до відповідних нових заявників вимоги щодо підтвердження виконання військових обов’язків. Це не означає обов’язкового проходження служби: підтвердженням може бути, зокрема, документ про законний виїзд або звільнення від військових обов’язків.

Нові вимоги не поширюються на осіб, які мали захист у відповідній державі станом на 4 серпня 2026 року й безперервно зберігають його там надалі.

За оцінкою експерта, такий підхід дозволяє враховувати потреби України, водночас зберігаючи становище людей, які вже оселилися за кордоном.

Для України людські ресурси — це не лише питання оборони.

«Україні потрібні люди, котрі так само повинні працювати, сплачувати податки, розвивати українську економіку», — підкреслює Василь Воскобойник.

Однак потреба держави у працівниках не усуває причин, через які громадяни виїжджають. Обстріли, перебої з електропостачанням і невизначеність змушують родини шукати передбачуванішого життя. Людям важливо розуміти, де вони працюватимуть, як навчатимуться їхні діти та наскільки безпечним буде завтрашній день.

Тому збереження населення залежить не лише від міграційних правил сусідніх держав. Вирішальне питання — чи можуть українці будувати плани вдома. Безпека, робота та зрозуміла перспектива для родини мають стати основою відповіді України на конкуренцію за її людей.