Як бізнес і освіта можуть закрити дефіцит кадрів

Ситуація на ринку праці в Україні сьогодні виглядає парадоксальною: роботодавці не можуть знайти працівників, тоді як значна частина внутрішньо переміщених осіб залишається без стабільної зайнятості. Причини цього розриву та можливі рішення окреслила Оксана Косенко, проєктна менеджерка “Helvetas Swiss Intercooperation” в Україні під час експертного обговорення «Внутрішня мобільність та ВПО», що відбулося 23 квітня 2026 року.

Захід відбувається у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Обговорення присвячене підготовці Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року (трудоресурсний аспект).

За даними міжнародних організацій, лише близько 45% внутрішньо переміщених осіб працездатного віку мають роботу. При цьому значна частина з них зайнята у нестабільних сферах або працює не за своєю спеціальністю. Паралельно з цим у ключових секторах економіки спостерігається гострий дефіцит кадрів.

Йдеться насамперед про будівництво, переробну промисловість, логістику та аграрний сектор. У цих галузях роботодавці відкрито заявляють про неможливість закрити вакансії, що створює додатковий тиск на економіку.

Головна причина цього розриву — невідповідність між навичками людей і потребами ринку праці. Саме тому одним із найбільш ефективних інструментів стають програми перенавчання, які дозволяють швидко підготувати працівників до нових професій.

За словами Косенко, ключовим фактором успіху таких програм є їхня прив’язка до реального попиту. Навчання має бути орієнтоване не на абстрактні спеціальності, а на ті професії, де вже є вакансії. Крім того, важливою є співпраця з роботодавцями, які готові приймати випускників і забезпечувати їм подальше працевлаштування.

Практика показує, що такий підхід дає відчутні результати. У межах реалізованих програм рівень зайнятості серед учасників зростав із 36% до 74%. Ще більш ефективними виявилися програми стажувань: до 85% учасників залишаються працювати на підприємствах після їх завершення.

Окремим напрямом є підтримка мікропідприємництва. Для частини ВПО власна справа стає альтернативою найманій праці. При цьому успішність таких програм значною мірою залежить від якості підготовки бізнес-планів та супроводу підприємців на старті.

Ще один важливий аспект — оновлення системи професійної освіти. Інвестиції в сучасне обладнання та навчальну інфраструктуру дозволяють готувати фахівців, які відповідають актуальним вимогам ринку.

У підсумку, як підкреслює експертка, не існує універсального рішення для інтеграції ВПО у ринок праці. Ефективна політика має базуватися на постійному аналізі потреб економіки та гнучкому адаптуванні програм під ці потреби.

Саме такий підхід дозволяє перетворити внутрішню мобільність із виклику на можливість — як для людей, так і для економіки в цілому