Український бізнес має змінити підходи до працівників — інакше кадрів не буде

Український бізнес поступово входить у нову епоху, де головним ресурсом стають не обладнання чи фінанси, а люди. І саме боротьба за працівників визначатиме конкурентоспроможність компаній у найближчі роки.

Про це під час круглого столу «Міграційна політика 2035. Експертне узгодження та звернення до Кабінету Міністрів України» заявила Світлана Цимбалюк — декан факультету управління персоналом, соціології та психології, доктор економічних наук, професор Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

За її словами, дефіцит людських ресурсів сьогодні є глобальною проблемою. Відповідно до міжнародних досліджень, нестача талантів уже входить до переліку головних ризиків для багатьох розвинених країн світу — від Великої Британії до Японії та Сінгапуру. Україна ж стикається з цією проблемою у ще складніших умовах через війну та масштабну вимушену міграцію.

Світлана Цимбалюк навела результати власного дослідження українців, які перебувають у країнах Європейського Союзу. За її словами, лише незначна частина респондентів готова повернутися до України безумовно. Для більшості ключовими залишаються питання безпеки, житла, працевлаштування та загальної якості життя.

На думку експертки, це означає, що бізнесу вже зараз потрібно перебудовувати свої системи управління персоналом. Компанії більше не можуть просто “закривати вакансії” у звичному режимі. Потрібне стратегічне планування людського капіталу, аналіз критичних професій та довгострокова робота із залучення й утримання працівників.

Окрему увагу Світлана Цимбалюк приділила адаптації нових співробітників. Вона наголосила, що сучасний онбординг — це вже не формальне знайомство у перший день роботи. Ефективні компанії створюють системи наставництва, підтримки, комунікації та допомоги людям у перші місяці роботи.

Також, за словами експертки, HR-політика повинна враховувати особливості різних груп працівників. Якщо йдеться про іноземних фахівців — важливими стають допомога з документами, житлом та інтеграцією. Для студентів — гнучкий графік і дистанційна робота. Для батьків із дітьми — можливість поєднувати роботу та сімейне життя.

Світлана Цимбалюк поділилася і міжнародним досвідом. Під час стажування у Німеччині вона побачила, як університети та роботодавці буквально борються за талановитих людей. Зокрема, для залучення жінок-професорок університет допомагає знайти житло, роботу для чоловіка та місця у школах чи дитячих садках для дітей.

На її думку, Україні також потрібно активніше розвивати партнерство між бізнесом та закладами освіти. Йдеться не лише про практику чи стажування студентів, а й про спільні дослідження, стипендії, оплату навчання та підтримку молодих талантів.

Окремо експертка звернула увагу на роль цифровізації та штучного інтелекту. В умовах дефіциту кадрів автоматизація окремих процесів може стати одним із ключових інструментів підтримки бізнесу.

Підсумовуючи виступ, Світлана Цимбалюк наголосила: HR-політика в Україні більше не може бути другорядною функцією. Вона повинна стати частиною загальної стратегії збереження людського капіталу та практичним інструментом реалізації державної міграційної політики.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.