Україні потрібні не мігранти. Україні потрібні люди
Будь яка дискусія про трудових мігрантів майже завжди швидко переходить у площину емоцій. Одні говорять про неминуче «заміщення населення», інші — про потребу відкривати кордони для іноземних працівників. Проте реальна ситуація значно складніша і водночас значно прозаїчніша.
Як зазначає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики», найближчими десятиліттями Україна навряд чи стане країною масової імміграції.
Причина проста: до цього не готові ні суспільство, ні економіка, ні державні інституції.
«Я не думаю, що ми побачимо значні потоки мігрантів в Україну. Якщо іноземні працівники і приїжджатимуть, то це буде точкове залучення під конкретні потреби економіки», — вважає експерт.
Сьогодні в центрі дискусії опинилося зовсім інше питання. Українська економіка дедалі частіше стикається з ситуацією, коли роботодавці не можуть знайти працівників навіть за конкурентних умов.
Показовим є приклад будівельної галузі. За словами Воскобойника, деякі компанії в Києві пропонують робітникам заробітну плату від 50 до 80 тисяч гривень на місяць та можливість бронювання. Проте вакансії залишаються незаповненими.
Схожі проблеми виникають і в інших сферах. На Харківщині підприємства повідомляють про нестачу людей для будівництва фортифікаційних споруд. Частина спеціалізованої техніки простоює не через відсутність фінансування чи обладнання, а через нестачу робочих рук.
Саме в таких ситуаціях і виникає питання залучення іноземних працівників.
Водночас експерт наголошує, що трудова міграція повинна залишатися останнім, а не першим інструментом вирішення кадрового дефіциту.
Спочатку необхідно забезпечити роботою українців, які перебувають у країні. Далі потрібно створювати умови для повернення громадян, які виїхали за кордон. І лише після цього, якщо дефіцит працівників зберігається, можна говорити про залучення іноземців.
При цьому важливо розуміти ще один факт, який часто випадає з публічної дискусії.
Мігранти не є дешевою робочою силою.
За словами заступниці міністра економіки Дарії Марчак, перенавчання українського працівника обходиться роботодавцю приблизно у 20–30 тисяч гривень. Натомість залучення одного іноземного працівника може коштувати від 75 тисяч гривень і більше.
До цих витрат додаються оформлення документів, пошук кандидатів, житло, адаптація, мовна підтримка та супровід під час роботи.
«Роботодавець набагато охочіше працюватиме з українцем. Це простіше, дешевше і зрозуміліше», — підкреслює Василь Воскобойник.
Саме тому український бізнес не шукає мігрантів заради економії. Навпаки, до цього кроку роботодавці вдаються лише тоді, коли інші варіанти вже вичерпані.
Окрему увагу експерт приділяє питанням безпеки та державного контролю.
На його думку, якщо Україна залучатиме іноземних працівників, цей процес повинен супроводжуватися максимально жорстким контролем. Йдеться про перевірку документів, підтвердження кваліфікації, контроль роботодавців, моніторинг місця проживання та чіткі механізми реагування на порушення законодавства.
Саме такий підхід дозволяє уникнути більшості ризиків, які сьогодні викликають занепокоєння в суспільстві.
Втім головне завдання залишається незмінним.
Україна повинна не шукати заміну українцям, а створювати умови, за яких українці захочуть залишатися в країні, працювати, створювати сім’ї та будувати власне майбутнє саме тут.
«Утримувати людей потрібно не адміністративними обмеженнями, а умовами для життя та роботи», — наголошує Василь Воскобойник.
Саме тому дискусія про мігрантів насправді є дискусією не про іноземців. Вона є розмовою про те, чи зможе Україна зберегти власний людський капітал і забезпечити економіку достатньою кількістю людей для розвитку та відбудови країни.