Україні не вистачає не просто людей: дефіцит кадрів стає якісною проблемою

Український ринок праці переживає глибоку трансформацію. Якщо раніше країна жила в умовах надлишку робочої сили, то сьогодні ситуація кардинально змінилася — бізнес масово стикається з дефіцитом кадрів.

Про це під час експертного обговорення заявила Ірина Леонідівна Петрова — доктор економічних наук, професор кафедри маркетингу та поведінкової економіки Університету «КРОК».

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

За її словами, сьогодні близько двох третин підприємств відчувають кадровий голод, а забезпеченість персоналом у багатьох компаніях становить лише 70–75%.

Водночас проблема змінює свою природу. Якщо раніше йшлося переважно про кількість працівників, то зараз дедалі більше — про їхню якість.

«Дефіцит стає не тільки кількісним, а насамперед якісним», — підкреслює Петрова.

Це означає, що навіть за наявності кандидатів бізнес не може знайти людей із необхідними навичками. Зокрема, у високотехнологічних секторах, таких як IT, проблема майже повністю пов’язана саме з невідповідністю компетенцій.

У таких умовах імміграція не може бути єдиною відповіддю. Ключовим фактором залишається стан економіки.

«Основний акцент має бути на реформуванні економіки — не для мігрантів, а для українського суспільства», — наголошує експертка.

Йдеться про створення робочих місць у секторах, де Україна має конкурентні переваги. Зокрема, одним із таких напрямів є цифрова економіка, де українські фахівці вже мають високий попит на міжнародному ринку.

Окрему увагу Петрова звертає на нові тенденції. Серед них — так зване «цифрове повернення», коли українці, перебуваючи за кордоном, працюють дистанційно на українські компанії. Це явище вже набирає обертів і може стати важливим ресурсом для економіки.

Ще один інструмент — «бумерангова зайнятість». Йдеться про підтримання зв’язків із працівниками, які виїхали за кордон, щоб у майбутньому залучати їх повторно.

Важливим ресурсом залишається і діаспора, яка налічує близько 20 мільйонів осіб. Робота з нею має стати системною частиною державної політики.

Водночас експертка наголошує: без змін у системі освіти проблему не вирішити. Сучасний ринок праці потребує не дипломів, а актуальних навичок, тому необхідний перехід до гнучких форматів навчання — мікрокваліфікацій і модульних програм.

Також важливо розвивати інклюзивний ринок праці — залучати ветеранів, людей старшого віку, осіб з інвалідністю та молодь.

У підсумку, за словами Петрової, вирішення кадрового дефіциту потребує комплексного підходу. Імміграція може бути частиною рішення, але лише за умови, що вона підкріплена сильною економікою, сучасною освітою та активною роллю бізнесу.