Україна підійшла до межі: без імміграції дефіцит робочої сили не подолати

Питання імміграції в Україні перестає бути дискусійним і поступово переходить у площину необхідних рішень. Про це під час експертного обговорення заявив Олексій Позняк, завідувач відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

За словами науковця, ключовий фактор — демографія. Україна вже тривалий час перебуває в ситуації старіння населення, коли співвідношення між тими, хто працює, і тими, хто отримує соціальну підтримку, постійно погіршується. Війна лише посилила ці процеси: значна частина населення виїхала за кордон, і очевидно, що далеко не всі повернуться.

У такій ситуації природно постає питання: чи можна обійтися без імміграції? Відповідь, яку дає наукове середовище, доволі чітка — ні.

«Навіть якщо максимально використовувати внутрішні ресурси — підвищення продуктивності праці чи залучення економічно пасивного населення — цього недостатньо, щоб повністю закрити дефіцит робочої сили», — пояснює Позняк.

Йдеться не про заміну внутрішнього ринку праці, а про його доповнення. Імміграція має стати частиною економічної політики — такою ж, як розвиток освіти чи стимулювання зайнятості.

Водночас, підкреслює експерт, важливо правильно визначити пріоритети. Насамперед — це люди з українським походженням або ті, хто має зв’язки з Україною. Саме для цього пропонується розробка окремого закону про репатріацію та створення спеціальних механізмів повернення.

Однак цього ресурсу буде недостатньо. Тому Україна має готуватися до ширшої політики залучення іноземців. Серед інструментів, які обговорюються, — бальна система відбору кандидатів, спрощення процедур працевлаштування та можливість переходу від тимчасового до постійного проживання для інтегрованих мігрантів.

Окремий акцент — на інтеграції. Йдеться не лише про доступ до ринку праці, а й про мовні програми, освіту для дітей та формування середовища, у якому іммігранти стають частиною суспільства.

«У всьому світі іноземні випускники університетів вважаються найбільш бажаною категорією іммігрантів. Україна також має використати цей потенціал», — зазначає Позняк.

Ще один важливий напрям — зміна суспільного сприйняття. Імміграція повинна розглядатися не як загроза, а як ресурс розвитку.

Загальний висновок експертів звучить прагматично: Україна може зменшити потребу в імміграції, але не відмовитися від неї. І чим раніше буде сформована чітка, прозора і керована політика, тим більше шансів перетворити цей виклик на можливість для економічного зростання.