Україна не зможе компенсувати втрати населення без імміграції — це було зрозуміло ще до війни

Проблема дефіциту робочої сили в Україні не виникла раптово. Ще понад десять років тому дослідження Світового банку показували: навіть за оптимістичних сценаріїв країна не зможе компенсувати втрати населення лише за рахунок внутрішніх ресурсів.

Про це під час експертного обговорення заявила Ольга Купець — доцентка Київської школи економіки, кандидат економічних наук, консультантка Світового банку.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

За її словами, ще у 2012 році під час підготовки аналітики до доповіді Світового банку про робочі місця моделювалися різні сценарії розвитку ринку праці в Україні.

Серед них — підвищення зайнятості жінок, залучення людей старшого віку, активізація молоді та навіть максимальний сценарій, коли рівень участі в робочій силі наближається до найвищих у світі.

Втім, результат був однаковий: цього недостатньо.

«Навіть за найоптимістичніших сценаріїв це не дозволяло компенсувати втрати робочої сили через старіння і скорочення населення», — пояснила Купець.

Це означає, що імміграція є не просто опцією, а необхідністю. І в цьому Україна не унікальна — за людей конкурують Польща, Німеччина та інші країни.

Водночас економічний аспект — лише частина проблеми. Інша, не менш важлива — соціальна згуртованість.

Купець звернула увагу на те, як формується ставлення до мігрантів у суспільстві. Зокрема, медіа і спосіб подачі інформації часто підсилюють негативні емоції.

«Як подається інформація — такі емоції і формуються», — зазначила вона, коментуючи приклади новин про іноземних працівників.

Дослідження показують, що українці загалом займають нейтральну позицію щодо імміграції. В економічному вимірі ставлення дещо позитивніше, але культурні та загальні оцінки залишаються стриманими.

Водночас ключовим фактором є вік: чим старші люди, тим більш скептичне їхнє ставлення до імміграції.

Цей факт має прямий зв’язок із демографічною ситуацією. Україна старіє, а це означає зростання навантаження на пенсійну систему. І без достатньої кількості працюючих утримувати її стає дедалі складніше.

«Якщо ми хочемо зберегти хоча б нинішній рівень пенсій, нам потрібні люди, які працюватимуть — і це стосується як українців, так і мігрантів», — підкреслила експертка.

Саме тому, на її думку, ключовим елементом державної політики має стати комунікація. Важливо не лише пояснювати необхідність імміграції, а й працювати з побоюваннями людей.

У підсумку, імміграція для України — це не лише економічне питання, а й соціальний виклик. І успіх цієї політики залежатиме не лише від рішень уряду, а й від того, наскільки суспільство буде готове їх прийняти.