У Києві обговорили умови повернення українців: від безпеки до економічних стимулів

Київ, 14 квітня 2026 року. В ІА «Укрінформ» відбувся круглий стіл «Повернення українців: умови, безпека, економічні стимули», який об’єднав представників держави, наукової спільноти, міжнародних організацій та громадського сектору.

Захід пройшов у рамках серії публічних та експертних обговорень, присвячених доопрацюванню проєкту Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року (трудоресурсний аспект). Ініціаторами та організаторами виступили Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

У центрі дискусії — ключове питання: що має зробити держава, щоб повернення українців стало не тимчасовим явищем, а довгостроковою тенденцією.

Завідувач відділу міграції Інституту демографії Олексій Позняк наголосив:
«В першу чергу, необхідно удосконалити процедури визнання кваліфікації, набутої за кордоном, у т.ч. неформальним шляхом. Важливим є також забезпечення доступу поверненців до безкоштовних курсів української мови для тих, хто тривалий час жив за кордоном, та членів їхніх сімей, а також орієнтаційних курсів з основ українського законодавства і культури. Необхідно також забезпечити можливість школярам-поверненцям безперешкодне поновлення навчання в Україні, зарахування їх до класів відповідно до віку без додаткових тестів та з урахуванням набутих за кордоном знань».

Голова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наталія Землянська окреслила інструменти підтримки: «Для успішної інтеграції українців після повернення Фонд фінансує грантові програми для започаткування бізнесу (єРобота, Власна справа), дозволяючи людям конвертувати новий досвід у створення компаній та робочих місць. За кошти Фонду оплачуються ваучери на перенавчання та процедури підтвердження кваліфікацій, здобутих за кордоном. Паралельно фінансуються програми стимулювання роботодавців, завдяки яким бізнесу компенсують податки або частину заробітної плати за працевлаштування таких громадян. Це створює підґрунтя для швидкої та комфортної професійної адаптації».

Заступник Голови Державної служби України з питань праці Володимир Гончарук підкреслив важливість стандартів ринку праці: «Відсутність ефективного контролю за ринком праці може бути одним із факторів, що впливають на рішення українців щодо повернення, адже за час перебування в країнах ЄС багато з них звикли до високих стандартів умов праці та дієвих механізмів захисту трудових прав. Водночас серед тих, хто повертається, є і потенційні підприємці, для яких критично важливі прозорі та передбачувані правила ведення бізнесу та наявність добросовісної конкуренції. Завдання Держпраці — забезпечити розумний баланс між захистом прав працівників і підтримкою добросовісного бізнесу».

В.о. заступника Голови Федерації профспілок України Євгеній Гостюмінський наголосив на ролі стандартів праці: «Без підвищення стандартів праці є ризик того, що повернення українців не стане масовим. При цьому важливо не підміняти причинно-наслідкові зв’язки, адже підвищення стандартів праці є не стільки інструментом повернення, скільки базовим мінімумом будь-якого цивілізованого ринку праці, який держава зобов’язана забезпечити незалежно від своєї міграційної стратегії. Українці, які працюють за кордоном, щодня мають змогу порівнювати європейські та українські стандарти праці, і поки це порівняння не на нашу користь, жодна програма повернення не дасть ефективного результату. Водночас профспілки наголошують, що навіть підвищені стандарти праці самі по собі не гарантують масового повернення, адже люди повертатимуться не до трудового законодавства, а до країни, у якій бажатимуть будувати майбутнє, тому паралельно необхідні реальна економічна перспектива, безпека та відновлення довіри до державних інститутів».

Керівник департаменту з питань економічного розвитку Федерації профспілок України Анна Пугачова наголосила на необхідності зміни підходу до політики повернення: «Ми маємо перестати мислити категоріями “українців, які колись повернуться”. Ми маємо мислити категоріями кадрового резерву, за який ми прямо зараз конкуруємо з усім світом. Щоб виграти цю конкуренцію, точкових податкових пільг чи одноразових виплат недостатньо. Рішення про повернення ухвалюється тоді, коли держава і бізнес пропонують людині не просто вакансію, а цілісну життєву екосистему, яка включає в себе наявність конкретного робочого місця, доступне житло та невід’ємну соціальну інфраструктуру навколо нього, європейські умови праці: безпеку, захист прав та гідну зарплату, можливість швидкого перенавчання».

Співзасновник HRD Club Ukraine Дмитро Дегтяр звернув увагу на зміну підходів бізнесу до залучення та утримання кадрів: «Щоб люди залишалися, бізнес відходить від концепції простої “пропозиції робочого місця” та створює комплексні екосистеми з фокусом на дуальну освіту, безпеку і швидкий кар’єрний старт. Найкращі компанії, такі як “Метінвест” чи DTEK, уже зараз “ловлять” таланти за кордоном, оплачуючи їхнє стажування в Україні з подальшим працевлаштуванням. Водночас для утримання працівників бізнес використовує і нові державні стимули: від пільгових податкових знижок на оренду житла до програм страхування підприємств від воєнних ризиків на суму до 30 млн грн».

Доцент кафедри бізнесу, адміністрування та права ЗВО «Університет трансформації майбутнього» Юрій Гаврілечко звернув увагу на ризики для ринку праці: «Відсутність системної постконфліктної політики створює ризик перетворення повоєнного ринку праці на джерело соціального вибуху. Чотири конкуруючі групи — цивільний тил, демобілізовані бійці, трудові мігранти та репатріанти — будуть конкурувати між собою за умов відсутності достатньої кількості робочих місць з гідною зарплатнею. Водночас держава не лише не вирішує цю проблему, а й загострює її, сприяючи неконтрольованому залученню бізнесом іноземної робочої сили замість створення кращих умов для працевлаштування власних громадян».

Директор БО «Благодійний фонд «Мув Юкрейн» Антоніна Березовенко наголосила на ролі громад: «Ефективна інтеграція поверненців у громадах має будуватися як комплексна система, де поєднуються економічні, соціальні та освітні інструменти. Ключовою умовою залишається конкурентоспроможна оплата праці, адже саме вона формує базову мотивацію залишатися в Україні після повернення. Водночас не менш важливо створювати механізми залучення самих поверненців до життя громад — зокрема через дорадчі органи. Окремим важливим напрямом є освітня адаптація дітей і молоді».

Керівниця департаменту стратегічних партнерств Helvetas Марія Козаченко представила практичні результати: «Helvetas підтримує підприємців через мікрогранти, консультації, навчання та програми зайнятості. Уже надано понад 330 мікрогрантів і 5000 консультацій, а також реалізуються житлові проєкти для людей, що втратили житло через війну. Це створює робочі місця і формує основу для повернення».

Підсумовуючи дискусію, Василь Воскобойник, президент Асоціації «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування», керівник громадської організації «Офіс міграційної політики», зазначив: «Повернення українців не буде швидким і не буде повним. Це складний і тривалий процес, який для різних людей відбуватиметься по-різному. Коли людина приймає рішення про повернення, вона зважає на безпеку, можливість заробляти і якість життя. І якщо ці фактори не складаються в цілісну картину, жодні заклики не спрацюють. Саме тому наше головне завдання — створити такі умови, за яких повернення стає раціональним вибором. Наше головне завдання — зробити так, щоб Україна стала місцем, де рішення про повернення виглядає природним і обґрунтованим».

Учасники круглого столу погодилися, що повернення українців — це не лише гуманітарне питання, а ключовий фактор економічного розвитку країни. Його успіх залежить від здатності держави забезпечити безпеку, створити конкурентні умови для роботи та бізнесу, а також сформувати довіру до інституцій.

Обговорення стало важливим кроком у формуванні узгоджених підходів до міграційної політики України, яка має відповісти на стратегічний виклик — збереження та розвиток людського капіталу.

Експертні обговорення тривають у межах проєкту «Розробка Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року: трудоресурсний аспект», що фінансується Міжнародним фондом «Відродження».