Тимчасовий захист у ЄС змінюється: кого торкнуться нові обмеження

Країни Європейського Союзу погодили продовження тимчасового захисту для українців ще на один рік — до 4 березня 2028 року. Водночас для нових заявників має з’явитися додаткова умова: вони повинні підтвердити виконання військових обов’язків відповідно до законодавства України.

Нові обмеження не поширюватимуться на понад чотири мільйони українців, які вже користуються тимчасовим захистом у країнах ЄС. Вони й надалі матимуть право легально проживати, працювати, навчатися, отримувати медичну та соціальну допомогу.

Проте практичне застосування нових правил поки породжує чимало запитань.

«Незрозуміло, який саме документ має підтверджувати для наших західних партнерів, що людина виконала свій військовий обов’язок. Це може бути підтвердження непридатності до служби, наявності відстрочки або іншої законної підстави», — зазначає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики».

Рада ЄС наводить кілька можливих прикладів підтвердження: паспорт із відміткою про законний виїзд з України або паперовий чи електронний документ про звільнення від військової служби чи виконання відповідних обов’язків. Однак остаточні процедури перевірки та перелік прийнятних документів ще потребують конкретизації.

Окреме питання — як європейські державні органи перевірятимуть українські документи. Для цього може знадобитися обмін інформацією з українськими державними реєстрами або створення іншого механізму підтвердження їхньої достовірності.

«Якщо йдеться про паперовий документ, постає питання, яким чином його перевірятимуть. Чи надаватиме Україна іноземним державним службовцям доступ до наших державних реєстрів? Відповіді поки немає», — пояснює експерт.

Не до кінця зрозуміло й те, як діятимуть правила у разі переїзду між країнами Євросоюзу. Наприклад, якщо українець уже отримав тимчасовий захист у Польщі, а згодом захоче оформити його в Німеччині, виникає питання, чи вважатимуть його новим заявником і чи вимагатимуть повторного підтвердження.

Водночас тимчасовий захист залишається лише однією з можливих правових підстав для перебування українців у Європі. Громадяни України можуть отримувати дозволи на проживання через працевлаштування, навчання або возз’єднання сім’ї, а також звертатися по міжнародний захист.

«Не варто вважати, що тимчасовий захист є єдиною можливістю перебувати в Європі. На зміни потрібно зважати, але залишаються робочі й студентські дозволи та інші законні підстави для проживання», — наголошує Василь Воскобойник.

Підходи окремих європейських держав можуть відрізнятися. Норвегія, яка не входить до ЄС, уже обмежила надання колективного захисту новим заявникам-чоловікам віком від 18 до 60 років, передбачивши певні винятки. Норвезький уряд пояснив це навантаженням на муніципалітети, браком житла та необхідністю сприяти працевлаштуванню українців, які вже перебувають у країні.

Водночас інші держави зацікавлені в українських працівниках через власні демографічні проблеми та дефіцит кадрів. Тому загальноєвропейські рішення можуть по-різному реалізовуватися на національному рівні.

За словами Василя Воскобойника, потреба України в поверненні громадян пов’язана не лише з мобілізацією. Українські підприємства вже стикаються з нестачею працівників, особливо кваліфікованих робітників.

«Нам потрібні люди не тільки для війська. Україні потрібні робочі руки. Бізнес не може закрити вакансії, підприємствам бракує кваліфікованих працівників. Тому йдеться також про збереження українського ринку праці», — говорить експерт.

Паралельно європейські країни поступово змінюють систему підтримки українців, скорочуючи окремі соціальні виплати та стимулюючи працездатних людей самостійно себе забезпечувати. Це означає поступовий перехід від надзвичайної допомоги до повноцінної інтеграції українців у європейські ринки праці.

Однак саме по собі обмеження тимчасового захисту не гарантує повернення людей в Україну. Частина українців може перейти на робочі, студентські або сімейні дозволи на проживання чи обрати іншу європейську країну.

Нові правила демонструють, що період автоматичного й майже безумовного захисту поступово завершується. Проте реальні наслідки залежатимуть від того, які документи визнаватимуться достатніми, як перевірятимуться українські дані та наскільки узгоджено діятимуть держави Європейського Союзу.