«Сам о 5:00 їду у поле». Як працюють підприємства з браком робітників у громаді на Буковині та чи залучатимуть іноземців
У Новоселицькій громаді Чернівецької області директори деяких підприємств скаржаться на брак працівників. У сільськогосподарських компаніях керівники самі сідають за комбайни, а на мʼясопереробному підприємстві через брак робітників втратили обсяги виробленої продукції. Водночас у центрі зайнятості кажуть, що нестача працівників на робітничих професіях була і до повномасштабного вторгнення. Як працюють компанії в умовах кадрового дефіциту та чи планують залучати працівників з-за кордону — у матеріалі.
«Доводиться виконувати роботу власноруч»
Підприємець Ігор Романчук займається вирощуванням зернових культур у селі Слобода. Зараз у нього не залишилося працівників — доводиться виконувати роботу власноруч.
Screenshot
«Перший рік війни надавали бронь. Після того, як помінялися вимоги критичності, у нас немає тисячі гектарів в обробітку, і ми не можемо зробити критичність. Двох працівників мобілізували до лав ЗСУ, ще двоє звільнилися за сімейними обставинами», — каже Романчук.
Screenshot
«Я і директор, і кроплю, і вантажник, і завскладом»
Директор сільськогосподарського підприємства у Рокитному Михайло Попов має кількох працівників, однак розповідає, що о 5 ранку сідає за кермо і сам виїжджає у поле, бо більше нікому.
Screenshot
«Сьогодні ситуація критична. До 2 квітня були працівники, після — звільнилося одразу чотири чоловіки. Свиноферму, наприклад, скоротили, працівник звільнився, з 12 працівників лишилось вісім, ще один написав заяву на звільнення», — каже Попов.
Screenshot
Зараз Михайло Попов і директор, і робітник: кропить, вантажить, працює завскладом.
«Буду наймати. Водіїв, трактористів, може, й техніку буду брати за наймом. Ось пробуємо комбайн відремонтувати своїми силами, бо зварювальник теж звільнився», — каже Попов.
Screenshot
За його словами, у критичності підприємству відмовили вдруге.
«Хоч всі критерії по критичності ми проходимо. У нас була бронь з МінАПК. 2 квітня я подав на область, бо у нас гектарів менше, ніж за критеріями МінАПК. Відмовили без причини», — каже Попов.
Суспільне Чернівці надіслало інформаційний запит до обласної військової адміністрації, аби запитати, які підстави стали причиною відмови у наданні підприємству статусу критично важливого та які саме критерії або вимоги не були виконані підприємством.
У відповідь на запит у ОВА відповіли, що не визнали підприємство критичним, враховуючи консолідовану інформацію контролюючих, правоохоронних органів, органів військового управління. Зокрема, у відповіді вказали дві причини:
- Підприємство не звіряло дані списків персонального військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів з обліковими даними документів районних (міських) ТЦК та СП. Перевірка була лише у 2025 році, під час якої виявлено недоліки.
- При розрахунку розміру нарахованої середньої зарплати застрахованих осіб – працівників за квітень 2026 року у підприємства зменшено кількість застрахованих працівників з 12 у січні, лютому та березні 2026 року до 10 працівників, що може бути фактором збереження необхідного рівня середньої заробітної плати за рахунок меншої кількості застрахованих осіб – працівників.
«Виручають пенсіонери»
Ірина Шкуматова керує найбільшим в Новоселиці м’ясопереробним підприємством, яке постачає продукцію по області та в інші регіони. Але, каже, проблема браку робітників призводить до втрат обсягу виробленої продукції. А через скорочені обсяги продукції втратили можливість надавати бронювання, хоча перші три роки повномасштабного вторгнення мали статус критичного підприємства.
default
Від початку повномасштабної війни в боях загинули двоє працівників підприємства.
«Люди звільняються, люди мобілізуються, молодь виїжджає за кордон, на жаль, нема кого знайти. Ситуація з працівниками жахлива. Виручають пенсіонери та люди з інвалідністю. Ми би жінок брали, але у нас важка робота, фізичне навантаження», — каже Ірина Шкуматова.
За словами Шкуматової, найбільше бракує вантажників. А з кваліфікованих працівників — операторів коптильних камер, однак тут на вакансію потрібні люди, які знають технологічні процеси. Загалом на кожному процесі є дефіцит, каже Шкуматова.
«Людей не вистачає. І жінок, і чоловіків»
У Новоселицькій міській тепломережі, яка надає в громаді всі види комунальних послуг — від прибирання до водопостачання, із 28 посад двірників заповнені лише девʼять, розповідає виконувач обов’язків директора Новоселицької міської тепломережі Вячеслав Єфтеній.
Screenshot
«Людей не вистачає. І жінок, і чоловіків, насамперед двірників. Проблемою є і те, що не всі чоловіки-працівники підприємства можуть отримати бронювання», — каже Єфтеній.
Screenshot
«Проблема була і до повномасштабного вторгнення»
Начальник Новоселицького управління центру зайнятості Едуард Топала каже, проблема нестачі робочої сили саме в робітничих професіях, не тільки в області, а й в Україні, існувала ще до повномасштабного вторгнення.
Screenshot
З початку 2026 року до Новоселицького управління центру зайнятості звернулися девʼять сільгосподарських підприємств, які подали девʼять вакансій: робітники, оператори цеху, бухгалтер, трактористи. Ці вакансії укомплектували, каже Топала.
Наразі в Україні діє експерментальний проєкт, де жінки можуть навчитися робітничим і технічним професіям, де традиційно переважали чоловіки. Наприклад, трактористка, машиністка сільськогосподарського виробництва, слюсарка з ремонту сільгосптехніки, зварювальниця, водійка навантажувача тощо. Навчання оплачують з державного бюджету. Заявку може подати роботодавець, якщо в нього є жінка, яка хоче здобути таку професію, або сама жінка.
За словами Топали, заявок поки що не було.
Чи розглядають залучення працівників-іноземців
Ігор Романчук не планує працевлаштувати іноземців, бо вважає, що обробляти українську землю мають люди, які народились та виросли тут.
«На нашій землі повиннні працювати наші люди, отримувати задоволення від роботи, отримувати матеріальні блага», — каже Романчук.
Також не планує працевлаштувати іноземців і Михайло Попов.
Ірина Шкуматова найм іноземців вважає малоймовірним через мовний барʼєр.
«Я не знаю, яку їм роботу дати без мови. Вони навіть, якщо вантажником, вони назву ковбасних виробів навряд чи запамятають і поставлять в той ящик продукцію, яка потрібна. Я за те, щоб наших людей, українців, заохочувати, платити їм зарплату, щоб вони могли годувати сімʼї, це в пріоритеті», — каже Шкуматова.
Також через мовний барʼєр економістка міської тепломережі Олена Хоміцька піддає сумніву можливість залучити на роботу іноземців.
Screenshot
«Їм задачу треба поставити: що, коли і де вони мають робити. Це все має велике значення. Не можна говорити категорично, що ми проти залучення іноземців, бо ми ще не зіштовхувались з такою ситуацією», — каже Хоміцька.
Станом травень 2026 року, в області 38 іноземців отримали дозволи на працевлаштування, ще 14 іноземцям їх продовжили. Здебільшого це іноземці з Румунії, Туркменістану, Великої Британії, Росії, Індії та Ізраїлю. В середньому вони заробляють 13 815 гривень за місяць. Про це Суспільному повідомили в обласному центрі зайнятості у відповідь на інформаційний запит.
У коментарі Суспільне Івано-Франківськ президент «Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування», голова громадської організації «Офіс міграційної політики» Василь Воскобойник розповів, що кількість іноземців, які працюють в Україні, порівняно з 2021 роком є нижчою.
«У 2021 році в Україні видали або подовжили дію 22 тисяч дозволів на працю іноземців. За 2025 рік іноземцям було видано 9,5 тисяч дозволів на працевлаштування в Україні. Тобто кількість потенційних іноземців, котрі можуть працювати в нашій країні, зменшилася у два рази. Говорити про те, що зараз в Україну масово їдуть іноземці і вони масово захоплюють робочі місця, на яких могли б потенційно працювати українці, просто не відповідає дійсності», — розповідав Василь Воскобойник.
Василь Воскобойник розповів, що ринок праці в Україні кардинально змінився через відтік населення та мобілізацію. І зараз ситуацію можна назвати кризовою.
«Ті галузі, де раніше була залучена велика кількість людей, починають відчувати нестачу кадрів. І мова йде про такі сфери, як будівництво, логістика, сільське господарство. Так само зачепили ще додатково і охорону здоров’я. Не вистачає лікарів, медичних сестер. Нам також потрібні вчителі», — казав Василь Воскобойник.
Він розповів, що за оцінками Міністерства економіки, для зростання ВВП на 7% щорічно Україні знадобиться додатково залучити до 4,5 мільйона «робочих рук» протягом наступних 10 років.
На думку Василя Воскобойника, першочергово зменшити дефіцит на ринку праці потрібно внутрішніми ресурсами: залучати більше жінок, людей передпенсійного віку та людей з інвалідністю. Трудові мігранти можуть стати допоміжним ресурсом для розвитку економіки.
«Вартість залучення одного іноземця до України зараз складає приблизно 150 тисяч гривень. Спочатку наш роботодавець звертається до якоїсь компанії-посередника, яка професійно займається підбором персоналу, тобто заплатити цій компанії. Далі оплатити дозвіл на працевлаштування іноземця в Україні, допомогти людині або оплатити оформлення робочої візи. Далі — квиток, транзитна віза, заїзд в Україну, допомога з житлом, перекладом», — розповідав Василь Воскобойник.