Ринок праці України шукає нову модель: як відповісти на виклики війни, міграції та глобальних змін

23 квітня 2026 року відбулася ІV Всеукраїнська науково-практична конференція «Розвиток ринку праці в умовах глобалізаційних зрушень: виклики для України», яка об’єднала науковців, представників держави, бізнесу та громадського сектору. Дискусія вийшла далеко за межі академічного аналізу — учасники говорили про практичні рішення, від яких залежить економічне відновлення країни.

У центрі уваги — фундаментальна проблема: ринок праці України вже зараз працює в умовах гострого дефіциту людського капіталу, і ця тенденція лише посилюватиметься. Саме тому ключовим стало питання не лише відновлення економіки, а й формування нової політики, яка дозволить утримати людей в країні, повернути тих, хто виїхав, і водночас створити умови для залучення іноземних працівників.

Однією з наскрізних ідей конференції стала теза про необхідність переходу від реактивної до керованої міграційної політики. Як наголошувалося під час виступів, міграція більше не може розглядатися як стихійний процес втрат — вона має стати інструментом розвитку. Це означає одночасну роботу в кількох напрямках: створення умов для повернення українців, підтримка тих, хто залишається всередині країни, та формування зрозумілої політики залучення трудових мігрантів.

У цьому контексті особливу увагу привернув проєкт «Транснаціональне консультування мігрантів для забезпечення гідної праці», який реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Йдеться про новий підхід до роботи з трудовою міграцією, де ключовим елементом стає не обмеження руху людей, а створення умов для безпечної, легальної та економічно доцільної мобільності.

Проєкт об’єднує академічні установи та організації громадського сектору з України, Німеччини, Іспанії, Нідерландів та Болгарії. Його практична цінність полягає у створенні транснаціональних хабів, підготовці фахівців з трудового консультування та розвитку інфраструктури, яка дозволяє зберігати зв’язок мігрантів з Україною навіть у разі їхньої роботи за кордоном.

Окремий блок обговорення був присвячений інтеграції внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та молоді в ринок праці. Учасники наголошували, що мова йде не лише про створення робочих місць, а про системний підхід — від якісної освіти до розвитку національної системи кваліфікацій та профорієнтації.

Важливою стала і дискусія про відновлення економіки, де підкреслювалося: значна частина ресурсів сьогодні спрямовується на інфраструктурні проєкти, однак простого відновлення недостатньо — країні потрібне відновлення в новій якості, з урахуванням сучасних технологій та нових економічних реалій.

Загальний висновок конференції звучить досить чітко: ринок праці України вже змінився і продовжує змінюватися під тиском демографії, війни та глобальної конкуренції за робочу силу. В цих умовах виграє той, хто швидше запропонує системні рішення — від освіти і зайнятості до міграційної політики.

І головне — ці рішення мають бути не декларативними, а практичними. Саме навколо таких інструментів і будувалася ця конференція: від конкретних програм до міжнародних проєктів, які вже сьогодні формують нову архітектуру ринку праці України.