Презентація міграційної стратегії: відмінності представленої Стратегії від попередніх

Україна поступово підходить до межі, коли міграційна політика перестає бути лише гуманітарним або соціальним питанням і перетворюється на один із ключових факторів економічного виживання держави. Саме такий підхід сьогодні закладається у нову Стратегію державної міграційної політики України до 2035 року.

Про це під час круглого столу «Міграційна політика 2035. Експертне узгодження та звернення до Кабінету Міністрів України» заявив Олексій Позняк — завідувач відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України та один із ключових розробників проєкту стратегії.

За словами науковця, проблеми з людським капіталом почалися в Україні задовго до повномасштабного вторгнення. Країна роками стикалася зі старінням населення, зменшенням частки працездатних громадян та поступовим погіршенням співвідношення між тими, хто працює, і тими, хто потребує соціального забезпечення.

Втім, війна різко прискорила ці процеси. Виїзд мільйонів українців, насамперед жінок молодого та середнього віку, ще більше загострив дефіцит робочої сили. А після завершення бойових дій попит на працівників, навпаки, лише зростатиме через масштабну потребу у відновленні країни.

Саме тому нова стратегія робить акцент не лише на гуманітарних аспектах міграції, а передусім на трудоресурсному напрямі. Міграційна політика розглядається як частина економічної політики держави.

Олексій Позняк пояснив, що документ базується на чотирьох стратегічних цілях. Перша — створення умов для добровільного, безпечного та сталого повернення українців з-за кордону. При цьому автори стратегії виступають проти адміністративного тиску або створення несправедливих привілеїв для тих, хто виїхав, порівняно з громадянами, які залишалися в Україні.

Друга стратегічна ціль — підтримка постійного зв’язку з українцями за кордоном. Йдеться про розвиток української освіти в країнах перебування мігрантів, підтримку громадських організацій українців та залучення діаспори до просування інтересів України у світі.

Третій напрям стосується керованої імміграції. У стратегії пропонується надати пріоритет особам українського походження та запровадити прозору систему відбору мігрантів за прикладом інших країн світу. Також значна увага приділяється інтеграції іноземців у суспільство та протидії ксенофобії й мові ворожнечі.

Окремим блоком у документі виділено внутрішню міграцію та інтеграцію внутрішньо переміщених осіб. Автори стратегії наголошують, що ВПО потребують не лише економічної підтримки, а й довгострокової психосоціальної адаптації.

Важливою частиною стратегії стане й система моніторингу результатів. Для оцінки ефективності реалізації політики пропонується використовувати цілу систему індикаторів — від кількості працевлаштованих ВПО до показників залучення іноземних працівників та студентів.

На думку Олексія Позняка, без комплексної міграційної політики Україна не зможе забезпечити себе трудовими ресурсами у майбутньому. Саме тому держава вже зараз має готуватися до конкуренції за людей — як за власних громадян, так і за потенційних мігрантів з інших країн.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.