Під час експертного обговорення, присвяченого реалізації Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року, окремий акцент було зроблено на тому, як саме оцінювати її ефективність.
Презентуючи відповідний розділ, Олексій Позняк — завідувач відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України — наголосив: без чіткої системи вимірювання будь-яка стратегія ризикує залишитися декларацією.
Запропонована модель передбачає створення системи моніторингу, що базується на 13 індикативних показниках. Частина з них вже може відстежуватися на основі наявної державної статистики, інші потребують додаткових досліджень, але всі разом формують цілісну картину міграційних процесів.
Серед базових показників — сальдо перетину державного кордону, яке в умовах обмеженої статистики стає ключовим орієнтиром для оцінки повернення громадян. Важливу роль відіграють також показники, пов’язані з ринком праці, зокрема кількість дозволів на працевлаштування іноземців, що відображає можливості залучення робочої сили ззовні.
Окрему увагу приділено освітній складовій. Співвідношення іноземних студентів в Україні та українців за кордоном розглядається як індикатор конкурентоспроможності української системи освіти і водночас як фактор майбутнього кадрового потенціалу.
Водночас система включає і більш складні показники, які дозволяють оцінювати якість інтеграції мігрантів. Йдеться, зокрема, про рівень злочинності серед іноземців у порівнянні з населенням України, а також про індекс концентрації мігрантів, який дає змогу оцінити ризики формування ізольованих груп.
Не менш важливим є блок, присвячений внутрішньо переміщеним особам. Частка їх працевлаштування через державні механізми розглядається як один із ключових індикаторів інтеграції у громади.
Окремо підкреслюється роль комунікації як невід’ємної частини реалізації Стратегії. Вона має бути спрямована на формування спільного бачення міграційної політики як завдання не лише держави, а й суспільства загалом. При цьому базовими принципами визначено добровільність повернення, відсутність тиску, недискримінацію та зрозумілість для широкої аудиторії.
Система моніторингу передбачає регулярне оновлення планів реалізації — кожні два роки — та коригування заходів на основі отриманих результатів. Таким чином, Стратегія закладається не як статичний документ, а як гнучкий інструмент управління міграційними процесами.
Захід відбувається у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування», ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Обговорення присвячене підготовці Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року (трудоресурсний аспект).