Повернення українців: не емоція, а раціональний вибір

Повернення українців після війни часто подається як природний і майже автоматичний процес. Однак реальність значно складніша. Йдеться не про одноразове явище, а про довготривалий і неоднорідний процес, який залежить від конкретних умов життя в Україні. Саме такий підхід окреслив Василь Воскобойник — президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики», відкриваючи експертне обговорення.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

У своєму виступі він одразу задав рамку дискусії, наголосивши, що мова йде не лише про кількість людей, які повернуться, а про здатність держави зберегти свій людський потенціал. «Йдеться не лише про те, скільки людей повернеться і коли це станеться. Йдеться про те, чи зможе Україна зберегти свій людський потенціал і забезпечити собі майбутнє», — підкреслив він.

За його словами, країна вже зараз стикається з новою реальністю, де дефіцит робочої сили стає одним із ключових обмежень для економічного розвитку. І це більше не питання майбутнього — це виклик сьогодення, який вимагає системних рішень.

Водночас важливо чесно говорити про складність самого процесу повернення. «Повернення українців насправді не буде швидким, не буде повним», — зазначив Воскобойник. Кожен місяць перебування за кордоном змінює обставини життя людей, їхні рішення і рівень інтеграції в інших країнах. Частина повернеться одразу після завершення війни, частина — значно пізніше, а частина залишиться за кордоном.

Саме тому, на його думку, головною помилкою було б сприймати повернення як одноразову подію. Це процес, який матиме різні форми: від швидкого повернення до життя між двома країнами. Відповідно, і державна політика має бути ширшою — працювати не лише з тими, хто повернувся, а й з тими, хто ще вагається або залишиться за кордоном.

Ключовим фактором у прийнятті рішення залишаються базові речі. «Коли людина думає про повернення, вона передусім зважує дуже практичні речі: безпека, можливість заробляти і якість життя», — наголосив він. Саме ці три елементи формують реальний вибір, і жодні інформаційні кампанії не можуть їх замінити.

У цьому контексті змінюється і підхід до міграційної політики. Воскобойник підкреслив, що її потрібно розглядати не як проблему, а як інструмент управління людським капіталом. Йдеться про створення системи, яка супроводжує людину від моменту прийняття рішення до повної інтеграції в економічне життя країни.

Важливою частиною цієї логіки є також робота з українцями за кордоном. Вони не повинні розглядатися виключно як втрата. «Українці за кордоном — це не лише виклик, а також великий ресурс», — зазначив він, наголошуючи на потенціалі інвестицій, знань і професійних зв’язків.

У підсумку він сформулював ключову думку, яка визначає підхід до всієї теми: «Повернення українців — це не питання патріотизму, це питання вибору». І цей вибір люди робитимуть, виходячи з реальних умов життя, які їм запропонує держава.

Саме тому головне завдання сьогодні — не переконувати, а створити такі умови, за яких рішення повернутися стане природним і логічним.