Повернення — це процес: Україна шукає нову модель співпраці з діаспорою

В Україні дедалі частіше говорять про повернення громадян після війни. Але під час експертного онлайн-обговорення «Повернення, реінтеграція та співпраця з діаспорою» пролунала твереза позиція: масового й одномоментного повернення чекати не варто.

Захід відбувся в межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Серія присвячена підготовці та публічному доопрацюванню Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року з акцентом на трудоресурсний аспект.

З вступним словом виступив Василь Воскобойник — президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики».

Повернення не буде швидким

Він одразу окреслив реалістичну рамку дискусії:

“Ми повинні чесно визнати: повернення українців не буде швидким і не буде повним. Кожен день війни, кожен місяць життя за кордоном змінює обставини, в яких люди приймають своє рішення”, — наголосив він.

За його словами, частина громадян повернеться одразу після завершення бойових дій, частина — через роки, а хтось залишиться за кордоном надовго або назавжди. І саме тому, підкреслив він, державна політика не може бути побудована лише на очікуванні. “Це означає, що політика держави не може зводитися лише до очікування повернення. Вона має бути значно ширшою”, — зауважив Василь Воскобойник.

Українці за кордоном — частина єдиного простору

Обговорення вийшло далеко за межі теми фізичного повернення. Йшлося про стратегічне питання: чи зможе держава зберегти зв’язок зі своїми громадянами незалежно від того, де вони проживають.

“Ми повинні працювати з українцями за кордоном як з частиною єдиного українського простору. Держава має підтримувати зв’язок, захищати їхні права, створювати можливості для участі в економічному та суспільному житті країни незалежно від того, де вони фізично перебувають”, — підкреслив Василь Воскобойник.

Фактично, за його словами, йдеться про формування нової моделі — моделі глобального українства, де громадянство не обмежується географією.

Повернення як довгостроковий процес

Окремо було наголошено: повернення не можна розглядати як одномоментну подію.

“Повернення потрібно розглядати не як одноразовий результат, а як тривалий процес. Він може бути поетапним, відкладеним або навіть циркуляційним”, — повідомив Василь Воскобойник.

Людина може працювати за кордоном, але залишатися частиною українського економічного та соціального простору, інвестувати, підтримувати громади, зберігати професійні та культурні зв’язки.

Стратегія має працювати

Завершуючи вступ, він окреслив практичну мету обговорення.

“Наше завдання сьогодні — не лише обмінятися думками, а отримати конкретні пропозиції, які будуть враховані при доопрацюванні документа. Стратегія повинна стати реально діючим інструментом, а не формальним документом”, — додав Василь Воскобойник.

Експертне обговорення стало частиною системної роботи над формуванням довгострокової міграційної політики України. В умовах війни та післявоєнного відновлення питання людського капіталу стає визначальним.

І головний висновок звучав чітко: повернення важливе, але ще важливіше — зберегти єдність українського простору та навчитися працювати з глобальною українською спільнотою системно і стратегічно.