Поляки очами українців
У грудні буде рік як родина блогера Олександри Машинської живе в Польщі. “Рік, безумовно, не найпростіший, адже адаптація проходить легко далеко не у всіх. Рік, за який у мене склалося своє уявлення про поляків, їхнє ставлення до сім’ї, рідної країни, іноземцям, роботі. Все написане нижче – мої особисті спостереження, які, безумовно, не претендують на абсолютну правоту”, – каже вона.
Поляки шанують свою мову і свою культуру. Якщо ви іноземець, але намагаєтеся говорити польською – вони підтримають вас і обов’язково похвалять ваш відмінний рівень польської мови. Навіть якщо ви прекрасно знаєте, що це не так. Мені неодноразово доводилося чути компліменти щодо мого мовного рівня, хоча я розумію прекрасно, що до вільного володіння мовою мені ще дуже далеко.
Поляки нікуди не поспішають. Це те, до чого, мабуть, найскладніше звикнути. Після Києва з його вічними гонками, дедлайнами і спробами все встигнути на вчора, життя в Польщі здається дуже розміреним і неквапливим. Особливо це проявляється в роботі: ніяких дзвінків і листів в неробочий час і у вихідні. Ніяких “правити макет” по суботах або “дописати текст” по неділях. Кілька разів мені довелося писати листи по роботі у вихідні дні. Клієнти мене не зрозуміли. Полякам неясно, що такого екстраординарного може відбуватися в вихідний день, і чому це відволікає їх від спілкування з родиною.
А родина тут – це основа. Поляки досить патріархальні, але чимось жертвувати заради сім’ї зазвичай доводиться і чоловікові, і жінці. Родини тут, як правило, великі. Одна дитина в родині – це рідкість. Наприклад, в родинах однокласників мого сина по 3-4 дитини. Батьки більш розслаблено підходять до питання виховання і здоров’я своїх дітей. Медицина в Польщі – тема, мабуть, для окремої статті. Якщо коротко, то температура у дитини – не привід викликати швидку, а кашель або нежить – не привід залишатися вдома і не йти в школу.
Ставлення до дітей доброзичливе. Навряд чи хтось буде виховувати чужу дитину на вулиці або ж активно демонструвати своє ставлення до дитини, що кричить в автобусі. Поляки багато часу проводять зі своїми рідними. Прогулянки на вихідних, велосипеди, ролики – як правило, в цих активностях бере участь вся родина, іноді з бабусями і дідусями. Тут легко можна зустріти літніх людей, які виписують піруети на роликах. Тут бабусі за сімдесят, замість балаканини на лавочках, крокують по пляжу з палицями для шведської ходьби.
У Гданську бігають практично кожні вихідні. Марафони, напівмарафон, короткі дистанції. Вулиці перекривають, як же без цього, але примудряються прокладати маршрути, щоб нікому особливо не заважати. Попереджають про це так, що навіть якщо не хочеш, все одно будеш в курсі. На вулицях багато людей з обмеженими можливостями. У порівнянні з Києвом просто вражаюче багато. Вони працюють, роблять бізнес, захищають дисертації.
Поляки релігійні. У нас під будинком є невелика церква, в яку на 6.30 ранку місцеві бабусі приїжджають на богослужіння. Кожен день і в будь-яку погоду. Недільний похід до церкви всією родиною – справа теж не рідкісна. У школах викладається “релігія”, хоча в школі мого сина цей предмет не є обов’язковим. Можна не ходити. Але в атестаті відповідна графа є, і на середній бал впливає.
Величезний резонанс у суспільстві викликав законопроект про повну заборону абортів в Польщі і введення покарання до 5 років в’язниці за навмисне переривання вагітності. Абсолютно немислимий законопроект в наш час і в європейській країні. Проте, в Польщі високий відсоток тих, хто його підтримує.
Поляки прості, доброзичливі і ввічливі – вам з посмішкою будуть відповідати на безглузді питання навіть працівники державних установ. Штовхнеш кого-небудь в транспорті – він сам попросить у тебе вибачення. У розумі, можливо, обкладе по матінці, але вигляду не подасть.
Тут відсутнє поняття непрестижною роботи – одно шановані і продавець, і охоронець, і власник великого бізнесу, і хіпстер-айтішник. Для українця, який виріс в совковому розумінні успіху, це спочатку незрозуміло. В Україні в принципі відсутня повага до робочих спеціальностей. Тут же одна з найбільш забезпечених соціальних страт – фермери.
У Польщі помітно більше читають. Причому є якийсь літературний і кінопатріотізм. Тиражі місцевих письменників – десятки і сотні тисяч проданих примірників. В кінотеатрах – мінімум одна прем’єра польського фільму щомісяця. Телебачення відіграє меншу роль, ніж в Україні, і як канал розваг, і як бізнес. Один і той же фільм можуть показувати щодня протягом тижня. Дубляж одноголосий. Ток-шоу нудні. Для моїх тутешніх колег-піарників справжнім одкровенням стала програма Савіка Шустера. У них просто не вміщувалося в головах, що політичне шоу може йти п’ять годин поспіль в вечірній п’ятничний прайм.
Поляки акуратні. Будь-то територія під будинком, територія офісу або ж просто вулиця – тут зазвичай чисто і завжди прибрано. Поляки акуратні у веденні бізнесу, не уникають податків. Нелегальним виготовленням медпрепаратів, горілки, сигарет тут зазвичай відрізняються українці.
Є речі, які в поляках дратують, є речі, які захоплюють. При всій схожості наших менталітетів – вони інші. Виховані в відмінних від наших традиціях, вірі, культурі. З чітким розумінням “свого” і турботі про це.
Такий ось загальний погляд на Польщу і її мешканців. Бути може, трохи ідеалістичний, але я чесно намагалася бачити в своїх нових друзях і сусідах хороші сторони.
Джерело: Delo.ua