Після війни повернуться лише 30%: що реально вплине на рішення українців

Питання повернення українців після війни дедалі частіше звучить у публічному просторі. Проте реалії значно складніші, ніж прості гасла про “масове повернення”.

За оцінкою Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голови Офісу міграційної політики, до 70% українців, які вже п’ять років перебувають за кордоном і повністю соціалізувалися, можуть не повернутися.

Йдеться насамперед про сім’ї, де діти інтегровані в систему освіти, володіють мовою, мають друзів та перспективи подальшого навчання і роботи. Час у міграції працює проти повернення: чим довше людина перебуває за кордоном, тим глибше вона вкорінюється в нову систему.

Хто ж може повернутися?

За словами експерта, це:

• ті, хто не зміг знайти роботу за фахом;
• ті, кого в Україні тримає нерухомість або бізнес;
• ті, кого стримував виключно фактор безпеки.

У перші 2–3 роки після завершення війни потенційно можуть повернутися до 30% громадян.

Проте більшість ухвалюватиме рішення прагматично. Люди думатимуть не про гасла, а про конкретні умови:

• чи є житло;
• чи є стабільна робота;
• чи працюють школи;
• чи є перспективи для дітей;
• чи можна чесно вести бізнес.

Суттєвим чинником є й те, що європейський диплом часто гарантує значно вищу зарплату, ніж аналогічний рівень освіти в Україні.

«Суто економічно ми не зможемо конкурувати з західними країнами», — визнає Воскобойник.

Тому, на його думку, Україна має зробити ставку не лише на гроші, а на свободу та чесні правила гри. Свобода слова, захист права власності, відсутність рейдерства, передбачуваність державної політики — це нематеріальні активи, які можуть стати вирішальними.

Лише створивши країну свободи й можливостей, Україна зможе за 5–10 років повернути активних і амбітних громадян.