Міграційна політика не існує окремо: як уряд бачить управління людським капіталом

Обговорення міграційної політики в Україні дедалі частіше виходить за межі вузькопрофільної теми і переходить у ширший контекст — управління людським капіталом. Саме на цьому акцентувала увагу проектний менеджер Офісу реформ Кабінету Міністрів Ольга Макогон під час круглого столу «Людський капітал і майбутнє України: презентація проєкту Стратегії державної міграційної політики до 2035 року».

Організаторами заходу виступили: Інститут демографії та дослідження якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська Асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та громадська організація «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Одним із ключових питань дискусії стало те, чи має держава цілісне бачення управління людським капіталом, або ж політика залишається розподіленою між різними напрямами.

Як пояснила Ольга Макогон, на рівні уряду вже формується логіка узгодження.

«Якщо ми подивимось на питання узгодженості державної політики зайнятості і міграційної політики, то вони співвідносяться між собою як загальні і спеціальні», — зазначила вона.

За її словами, на початку року була прийнята загальна стратегія зайнятості населення, а розробка міграційної стратегії має доповнити і підсилити її реалізацію.

У виступі було наголошено, що міграційна політика не може розглядатися ізольовано.

Вона є частиною більш комплексної системи, яка включає:

• політику зайнятості
• демографічну політику
• економічні пріоритети держави

«Всі ці напрями об’єднуються завданням більш високого рівня — адаптивністю до потреб економіки, врахуванням регіональної специфіки, відповідністю євроінтеграційним пріоритетам і забезпеченням національної безпеки», — підкреслила Ольга Макогон.

Такий підхід фактично формує нову рамку державної політики, де людський капітал розглядається як центральний ресурс розвитку.

Окрему увагу було приділено впливу євроінтеграції на формування політики.

За словами Ольги Макогон, підготовка до переговорів про вступ до ЄС вимагає узгодження низки напрямів, зокрема свободи пересування працівників, соціальної політики, зайнятості, освіти та культури.

Це означає, що українська політика поступово інтегрується в європейські правила, які, з одного боку, є достатньо стабільними, а з іншого — адаптуються до нових викликів.

Важливим акцентом виступу стала роль регіонів.

Ольга Макогон звернула увагу на те, що дискусії часто концентруються на загальнонаціональному рівні, тоді як реальні потреби формуються на рівні областей і громад.

«Увага до особливостей кожної області в дискусіях розмивається, але в умовах відновлення вона буде звучати набагато гостріше», — зазначила вона.

Це означає, що ефективна політика має враховувати локальні ринки праці та специфіку регіонального розвитку.

Окремо було підкреслено важливість збереження балансу між інтересами економіки та громадян.

У контексті залучення іноземних працівників існує ризик, що увага до потреб бізнесу може витіснити інтереси українців.

«Пріоритизація соціально-економічних потреб та інтересів громадян України має залишатися ключовою», — наголосила Ольга Макогон.

Саме цей фактор, за її словами, є визначальним у діалозі з українцями за кордоном, які приймають рішення щодо повернення.

Ще один важливий напрям — використання об’єктивних даних.

Йдеться про необхідність прогнозування розвитку економіки, потреб ринку праці та галузевих змін. У цьому процесі дедалі більшу роль відіграють бізнес-об’єднання, які формують бачення розвитку своїх секторів.

Це дозволяє перейти від реактивної політики до планування.

У підсумку Ольга Макогон дала відповідь на ключове питання дискусії.

«Я вважаю, що у уряду є бачення на політичному рівні, як планувати і сприяти розвитку системи управління людським капіталом в Україні», — зазначила вона.

Водночас відкритим залишається питання того, який саме сценарій реалізації цієї політики буде обрано.

Виступ Ольги Макогон показав, що державна політика поступово переходить від фрагментованих рішень до більш системного підходу. Міграційна політика розглядається як частина ширшої архітектури управління людським капіталом, де ключову роль відіграють економіка, регіони та євроінтеграція.

Саме від рівня узгодженості цих елементів залежить, чи зможе Україна ефективно відповісти на виклики, пов’язані з дефіцитом людей і трансформацією ринку праці.