Кадровий дефіцит як нова реальність: чи готове українське суспільство до складних рішень

Українське суспільство загалом готове до складних рішень заради миру, однак ступінь цієї готовності суттєво відрізняється залежно від соціальної групи. Про це заявив Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики», в ефірі інформаційного марафону.

За його словами, люди, які щодня стикаються з відсутністю тепла, світла чи базових умов життя, а також військові на фронті, фактично вже живуть у режимі складних рішень. Натомість для частини працюючого населення, яке має роботу і відносну стабільність, питання таких рішень часто відкладається «на потім».

Водночас ринок праці в Україні вже перебуває у критичному стані. Сьогодні не існує жодної галузі, яка б не відчувала гострої нестачі робочої сили. Проблеми фіксуються у будівництві, комунальному господарстві, сільському господарстві, логістиці, освіті та медицині. Йдеться як про дефіцит висококваліфікованих фахівців, так і про нестачу звичайної фізичної робочої сили.

Окремим чинником є тривалий відтік населення за кордон, який, за оцінками, охоплює до 6 мільйонів громадян України в країнах Європейського Союзу. Це суттєво дестабілізувало внутрішній ринок праці та призвело до ситуації, коли підприємства мають вакансії, але не мають працівників. Так, за даними Державного центру зайнятості, у Києві на одного шукача роботи припадає близько 24 вакансій.

Нестача робочих рук має прямі економічні наслідки: недозавантаження підприємств, скорочення обсягів виробництва, зменшення податкових надходжень і, як результат, додатковий тиск на державний бюджет. Ситуація у прифронтових регіонах ще складніша: там поєднуються руйнування інфраструктури, обмежені можливості для роботи та водночас гостра потреба в працівниках.

Додатково на ринок праці впливають мобілізаційні процеси. За озвученими оцінками, близько 2 мільйонів чоловіків мобілізаційного віку перебувають поза обліком, що означає їх фактичну відсутність на ринку праці. Навіть після завершення війни ці люди не зможуть одномоментно повернутися до економічної активності, і частина з них, імовірно, обере роботу за кордоном.

Окрему увагу експерт звертає на дефіцит медичних кадрів та працівників комунальної сфери. Масовий виїзд лікарів саме з метою працевлаштування за кордоном він вважає перебільшеним, адже процедура підтвердження дипломів і отримання ліцензій є складною. Натомість тимчасовий виїзд медиків для забезпечення безпеки своїх родин справді вплинув на кадрову ситуацію в Україні.

У комунальній сфері проблема має системний характер. Дефіцит сантехніків, електриків, зварювальників та слюсарів пов’язаний не лише з війною, а й з багаторічною зневагою до робітничих професій. Сьогодні ж саме ці спеціалісти стали критично важливими для функціонування міст і громад.

«Наші плани відбудови без достатньої кількості робочої сили — це не більше ніж малюнки на піску», — підсумовує Воскобойник. На його думку, Україні вже зараз потрібно формувати нову повагу до праці руками, інвестувати в підготовку кадрів і створювати стимули, щоб молодь обирала робітничі професії. Без цього кадровий дефіцит залишатиметься ключовим викликом ще багато років після завершення війни.