Імміграція очима бізнесу: попит є, але система не працює

Питання залучення іноземної робочої сили в Україні сьогодні виглядає значно складніше, ніж це здається на рівні загальної дискусії. Бізнес уже відчуває гострий дефіцит кадрів і готовий працювати з іноземними працівниками, однак стикається з системними бар’єрами, які роблять цей процес довгим, дорогим і непередбачуваним. Про це під час експертного обговорення заявив Дмитро Дегтяр — співзасновник HRD Club Ukraine.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

За його словами, сьогодні роботодавці орієнтуються насамперед на масові професії, де дефіцит кадрів найбільш відчутний. Йдеться про будівництво, логістику, складські роботи, виробництво — ті сегменти, які втратили значну частину працівників через війну та міграцію. При цьому мова не йде про залучення висококваліфікованих спеціалістів чи топ-менеджменту — ринок зараз потребує людей для базових операційних процесів.

Вимоги до таких працівників залишаються досить простими: базові комунікаційні навички, професійна придатність до фізичної роботи та готовність працювати за корпоративними правилами. Водночас важливим елементом стає групова організація праці, коли працівники приїжджають командами з внутрішнім лідером, що значно спрощує адаптацію та комунікацію з роботодавцем.

Однак ключова проблема полягає не у відборі чи адаптації, а в самій процедурі залучення. За словами Дегтяра, офіційні вимоги і реальні витрати на оформлення працівників суттєво відрізняються. Фактична вартість і складність процесу можуть бути в кілька разів вищими, ніж це виглядає на папері, що створює додаткові бар’єри для бізнесу.

Ще одним серйозним викликом є тривалість процедур. У середньому процес залучення іноземного працівника може тривати від шести до дев’яти місяців. За цей час частина кандидатів просто не доходить до фінального етапу — хтось не проходить перевірки, хтось змінює рішення, а хтось використовує Україну як транзитну країну для подальшого виїзду до Європейського Союзу.

Окрему проблему становить момент перевірок. Наразі вони часто відбуваються вже на етапі прибуття до кордону, коли роботодавець фактично вже поніс витрати. Це створює додаткові ризики і фінансові втрати, які могли б бути зменшені за умови перенесення перевірок на більш ранні етапи.

У результаті формується ситуація, коли навіть ті компанії, які готові працювати прозоро і легально, стикаються з невизначеністю. Постійні зміни правил, розрив між офіційною інформацією і реальністю, відсутність прогнозованості — усе це ускладнює планування і стримує залучення необхідної робочої сили.

У підсумку бізнес формулює досить чіткий запит: процес має стати швидким, прозорим і зрозумілим. Йдеться про дебюрократизацію, цифровізацію і чітке визначення правил гри, які дозволять не лише залучати працівників, а й робити це системно і в потрібних обсягах.

Без цього імміграція ризикує залишитися більше темою для обговорень, ніж реальним інструментом вирішення кадрової кризи.