Чому кадрову кризу не можна вирішити лише імміграцією

Україна не зможе подолати кадровий дефіцит лише за рахунок пошуку нових працівників або залучення людей з-за кордону. Головний виклик для держави сьогодні — зберегти та розвивати власний людський капітал, створюючи умови, за яких українці не захочуть виїжджати в пошуках кращого життя.

Саме на цьому під час круглого столу «Міграційна політика 2035. Експертне узгодження та звернення до Кабінету Міністрів України» наголосила Галина Лопушняк — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри соціоекономіки та управління персоналом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

За її словами, Україні потрібні не окремі антикризові рішення, а повноцінна система управління людським капіталом. Адже кадровий дефіцит — це не лише проблема вакантних місць. Це питання того, чи бачать люди перспективу для життя та професійного розвитку у власній країні.

Галина Лопушняк підкреслила: навіть після завершення війни частина українців може ухвалити рішення про виїзд, якщо не матиме відчуття стабільності, достойної оплати праці та можливостей для розвитку.

Саме тому, переконана експертка, держава повинна перейти до системного прогнозування потреб ринку праці. Йдеться не про загальні оцінки, а про чітке розуміння того, яких саме спеціалістів, у яких регіонах і галузях потребуватиме економіка.

Окрему увагу вона приділила державному замовленню у сфері освіти. На її думку, в умовах обмежених ресурсів держава повинна фінансувати підготовку саме тих кадрів, які є критично важливими для відновлення країни — будівельників, інженерів, медиків, фахівців технічних спеціальностей.

При цьому система підтримки молоді має бути гнучкою. Для талановитих студентів — гранти, для інших — пільгові кредити на освіту, які згодом можуть компенсувати роботодавці, зацікавлені у спеціалістах.

Важливим напрямом Галина Лопушняк назвала перекваліфікацію та навчання протягом життя. Особливо це стосується ветеранів та внутрішньо переміщених осіб, які після війни потребуватимуть адаптації до нових умов ринку праці.

Вона наголосила, що ветерани вже сьогодні є величезною групою людей із новим життєвим і професійним досвідом, а отже держава повинна створювати для них ефективні програми професійної реінтеграції.

Ще одним важливим інструментом експертка назвала внутрішню мобільність населення. За її словами, в одних регіонах бракує працівників, тоді як в інших люди не можуть знайти роботу за спеціальністю. Саме тому державі потрібно підтримувати механізми тимчасового переселення працівників та створення соціального житла.

Окремо Галина Лопушняк звернула увагу на проблему оплати праці, особливо у бюджетній сфері. На її думку, говорити про утримання кадрів неможливо без політики гідної зарплати та нормальних умов праці.

Підсумовуючи виступ, експертка наголосила: без комплексної політики у сфері освіти, зайнятості, перекваліфікації та оплати праці Україна не зможе ефективно реагувати на кадровий дефіцит і ризикує втратити ще більше людей у майбутньому.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.