Без вищих доходів повернення не буде: чому Україні доведеться конкурувати з ЄС

Повернення українців із-за кордону не можна забезпечити лише деклараціями чи навіть формальним підвищенням стандартів праці. У сучасних умовах люди порівнюють країни не за обіцянками, а за реальними умовами життя, і саме це визначає їхній вибір. Цю позицію озвучив Євгеній Гостюмінський — в.о. заступника Голови Федерації профспілок України, під час експертного обговорення.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

За його словами, навіть суттєве покращення умов праці саме по собі не гарантує швидкого повернення громадян. «Навіть якщо ми підвищимо стандарти праці, не факт, що це спрацює і повернення буде відбуватися дуже швидко», — зазначив він. Водночас відсутність таких стандартів робить будь-яку міграційну політику нежиттєздатною.

Ключова теза полягає в тому, що гарантії праці — це не інструмент повернення, а базовий мінімум, без якого система не працює. Вони повинні існувати незалежно від міграційної політики, як фундамент будь-якого цивілізованого ринку праці.

Окрему увагу він звернув на ризики, пов’язані з євроінтеграцією. Адаптація законодавства до стандартів ЄС не повинна призводити до зниження вже існуючих гарантій. У деяких випадках українські норми навіть перевищують європейські, і їх втрата може лише погіршити ситуацію.

Водночас головна проблема полягає у рівні доходів. Люди, які вже кілька років живуть у країнах ЄС, звикли до певного рівня життя і не готові повертатися заради аналогічних або гірших умов. Саме тому просте наближення до європейського “мінімуму” може бути недостатнім.

«Людина, яка вже чотири роки живе там… для того, щоб повертатися, потрібно набагато вищі соціальні стандарти», — підкреслив він. Інакше виникає логічне питання: навіщо знову проходити складний процес переїзду без очевидних переваг.

Ще одним важливим аспектом є різниця між групами українських мігрантів. Частина з них має можливість повернутися у відносно стабільні регіони, тоді як інші втратили житло і фактично не мають куди повертатися. Для цих людей конкуренція між Україною та іншими країнами стає особливо жорсткою.

У цьому контексті питання житла виходить на один рівень із доходами. Якщо в Україні людина змушена витрачати більшу частину заробітку на оренду, тоді як в інших країнах може отримати кращі умови, рішення стає очевидним.

У підсумку, за словами експерта, ключовим фактором залишається економічна конкуренція. Україна повинна не лише покращувати умови праці, а й забезпечувати рівень доходів, який хоча б наближається до європейського. Інакше повернення залишиться поодиноким явищем, а не масовою тенденцією.

Саме тому підвищення мінімальної та середньої заробітної плати, а також загального рівня життя стає не просто соціальним питанням, а стратегічною умовою для збереження людського капіталу країни.