Без відчуття контролю суспільство не підтримає міграційну політику

Українське суспільство дедалі емоційніше реагує на тему міграції. Дискусії про можливе залучення іноземних працівників швидко перетворюються на хвилі страхів, недовіри та маніпуляцій. І причина цього полягає не лише у самій темі, а й у тому, як держава комунікує з людьми.

Саме на цьому під час круглого столу «Міграційна політика 2035. Експертне узгодження та звернення до Кабінету Міністрів України» наголосила Ірина Петрова — доктор економічних наук, професор кафедри маркетингу та поведінкової економіки Університету економіки та права «КРОК».

За її словами, сьогодні державна міграційна політика повинна враховувати не лише економічні фактори, а й поведінкові реакції людей. Адже люди ухвалюють рішення не тільки раціонально, а й під впливом емоцій, страхів, соціальних установок та відчуття безпеки.

Ірина Петрова пояснила, що одним із ключових мотивів поведінки людини є самозбереження. Саме тому громадяни насамперед звертають увагу на ризики, які можуть виникнути у випадку повернення до України або у зв’язку зі змінами у міграційній політиці.

Другим важливим фактором вона назвала відчуття соціальної єдності — чи буде людина прийнята суспільством, чи відчуватиме підтримку, довіру та комфорт у середовищі, де житиме і працюватиме.

На думку експертки, держава втратила важливий етап превентивної комунікації. Саме тому сьогодні інформаційний простір заповнений емоційними заявами та маніпуляціями щодо міграції.

Ірина Петрова наголосила, що тепер Україні доведеться працювати вже у форматі так званого “дебанкінгу” — тобто спростування неправдивої інформації та активного пояснення суспільству реальної ситуації.

Вона підкреслила, що комунікаційна політика держави повинна базуватися на трьох ключових принципах: контролі, безпеці та вигоді.

Люди мають бачити, що міграційні процеси перебувають під контролем держави, що інтереси українських громадян захищені, а сама міграційна політика відповідає потребам економіки та ринку праці.

Окремо Ірина Петрова звернула увагу на необхідність пояснювати суспільству конкретну користь від тих чи інших рішень. На її думку, сухих цифр недостатньо — потрібні живі приклади, історії успіху та пряме спілкування з людьми.

Саме тому важливими інструментами комунікації вона назвала інфлюенс-маркетинг, сторітелінг, локальні проєкти у громадах та публічні дискусії.

Водночас експертка наголосила, що сучасний ринок праці вже кардинально змінюється. Роботодавці переходять до стратегій утримання працівників, розвивають HR-бренди, соціальні пакети та роблять ставку не лише на дипломи, а передусім на практичні навички.

За словами Ірини Петрової, українська міграційна політика повинна враховувати не тільки економічні потреби держави, а й очікування, страхи та поведінкові реакції самих людей. Без цього будь-які стратегічні документи ризикують залишитися лише на папері.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.