Без точних даних немає рішень: як знайти баланс між українськими працівниками і мігрантами

Питання балансу між використанням внутрішнього трудового потенціалу та залученням іноземної робочої сили не має простого рішення. Воно потребує глибокого аналізу і чітких даних. На цьому під час експертного обговорення наголосила Ольга Купрій — директор Департаменту стратегічного планування та бюджетування Державного центру зайнятості.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

За її словами, головна проблема сьогодні — це відсутність детального розуміння потреб ринку праці. Йдеться не лише про загальну кількість працівників, а про конкретні професії, галузі та регіони.

«Ми оперуємо загальними цифрами, але не знаємо глибинних деталей», — підкреслила Купрій.

Саме тому, на її думку, ключовим інструментом має стати прогнозування. Служба зайнятості вже проводить масштабні опитування роботодавців — нещодавно було охоплено 60 тисяч компаній, які представляють понад 4,5 мільйона працівників.

Втім, ці дані мають короткий горизонт — до одного року. Для формування ефективної політики потрібні довгострокові прогнози.

У цьому контексті уряд уже запустив експериментальний проєкт щодо прогнозування потреб у фахівцях і робітничих кадрах. Очікується, що це дозволить перейти від загальних оцінок до більш точного планування.

Водночас, наголошує Купрій, важливо не обмежуватися лише кількісними показниками. Не менш критичним є питання продуктивності праці.

«Ми маємо великий потенціал для її підвищення», — зазначає вона.

Ще одна проблема — низька мобільність населення. Українці менш схильні змінювати місце проживання заради роботи, ніж у багатьох інших країнах, що ускладнює перерозподіл трудових ресурсів.

Окремий виклик — державний сектор. Дефіцит кадрів особливо відчутний у медицині, освіті та комунальних службах. І для цих сфер потрібні окремі рішення, відмінні від бізнес-сектору.

Водночас бізнес уже активно шукає відповіді, зокрема через залучення іноземних працівників. Але це не знімає необхідності системної державної політики.

У підсумку, за словами Купрій, ключ до вирішення проблеми — це поєднання трьох факторів: точного розуміння потреб економіки, ефективного використання внутрішніх ресурсів і виваженого залучення імміграції.

Без цього досягти реального балансу на ринку праці буде неможливо.