Повернення українців із-за кордону починається не з програм чи закликів, а з базових речей — безпеки, доходу і житла. Саме ці фактори визначають, чи є взагалі сенс говорити про повернення як реалістичний процес. Таку позицію озвучила Марія Козаченко — керівниця департаменту стратегічних партнерств та розвитку Helvetas Swiss Intercooperation в Україні, під час експертного обговорення.
Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.
За її словами, фундаментом будь-якої політики повернення є економіка. «Якщо цього не буде, нема куди повертатись», — підкреслила вона, наголошуючи, що без розвитку бізнесу і створення робочих місць питання повернення втрачає сенс.
Саме тому значна частина роботи спрямована на підтримку малого і середнього бізнесу — того сегменту, який найменше забезпечений ресурсами, але водночас відіграє критичну роль у створенні робочих місць. Йдеться про мікрогранти, консультації, навчання і розвиток підприємницької екосистеми.
Паралельно ведеться робота на рівні державної політики. Організація бере участь у підготовці досліджень ринку праці, які використовуються для прийняття рішень на рівні міністерств. Це дозволяє формувати політику зайнятості і освіти на основі реальних даних, а не припущень.
Окремим напрямом є освіта і перекваліфікація. У ситуації, коли цілі галузі змінюються або зникають, люди повинні мати можливість швидко отримати нову професію. Саме тому впроваджується принцип навчання впродовж життя, який дозволяє адаптуватися до нових економічних умов.
Важливою частиною роботи є підтримка регіонів, які найбільше постраждали від війни. Тут головне завдання — не лише повернути людей, а й не допустити їх подальшого відтоку. Якщо економіка не працює на місцях, люди просто змушені шукати можливості в інших країнах або регіонах.
Другим критичним фактором після економіки є житло. Для багатьох українців, особливо тих, хто втратив домівки, це питання є визначальним. «Це настільки… комплексний проєкт, що з одного боку ми допомагаємо людям, у яких немає житла», — зазначила вона, описуючи підхід до вирішення цієї проблеми.
Одним із прикладів є розвиток модульного житла — повноцінних будинків, які можуть використовуватись не як тимчасове рішення, а як довгострокове. Водночас такі проєкти створюють додаткові робочі місця і підтримують український бізнес, формуючи повний економічний цикл.
У підсумку стає очевидним: повернення українців — це не окреме рішення, а результат комплексної політики. І лише поєднання економічного розвитку, підтримки бізнесу, створення робочих місць і вирішення житлового питання може зробити цей процес реальним.
Саме тому ключове завдання сьогодні — не лише стимулювати повернення, а створити умови, за яких люди захочуть залишитися і будувати своє майбутнє в Україні.