Мігранти не замінять мільйони працівників: Україні потрібне комплексне рішення
До 2036 року українській економіці знадобиться понад 2,6 мільйона працівників. Найбільший попит очікується на кваліфікованих робітників, технічних спеціалістів та інженерів. Особливо швидко потреба в кадрах зростатиме у будівництві, промисловості, медицині, науково-технічній сфері та соціальній допомозі.
Однак цей показник не означає, що в країні просто з’являться мільйони нових робочих місць. Він враховує також необхідність заміщення людей, які протягом наступного десятиліття вийдуть на пенсію, залишать ринок праці або виїдуть з України.
За словами Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голови ГО «Офіс міграційної політики», жодного універсального способу подолати кадровий дефіцит не існує.
Трудові мігранти самостійно не врятують українську економіку. Не зможуть повністю закрити потребу і громадяни, які повернуться з-за кордону. Закликів не забувати про Батьківщину також буде недостатньо. Люди повертатимуться лише тоді, коли бачитимуть практичний сенс знову жити та працювати в Україні.
Зменшувати виїзд потрібно не адміністративними заборонами, а створенням привабливих умов. Ідеться про безпеку, доступне або соціальне житло, робочі місця з конкурентною оплатою, можливості для професійного розвитку, якісну освіту дітей та зрозумілі життєві перспективи.
Другим важливим напрямом має стати автоматизація. Один екскаватор може виконати за годину роботу, на яку сотні людей витратили б значно більше часу. Роботизація, сучасна техніка та підвищення продуктивності дозволять скоротити загальну потребу економіки в додатковій робочій силі.
Тільки після використання внутрішніх резервів, повернення частини українців і впровадження технологій варто переходити до точкового залучення трудових мігрантів. Це має відбуватися в конкретних галузях і на підприємствах, де відсутність потрібного фахівця загрожує зупиненням роботи.
Наприклад, якщо підприємство не може знайти головного інженера, воно може втратити можливість працювати. Залучення іноземного спеціаліста в такому випадку дозволить зберегти виробництво, робочі місця та податкові надходження, з яких фінансуються соціальні видатки.
Водночас очікувати масового приїзду іноземних працівників не варто. Українські зарплати та рівень соціального захисту ще тривалий час поступатимуться умовам у Польщі, Чехії та інших європейських країнах.
Отже, Україні потрібна не ставка на одне джерело робочої сили, а поєднання кількох рішень: збереження власного населення, повернення громадян, автоматизація, підвищення продуктивності та контрольоване залучення необхідних іноземних фахівців.