Один працюючий — один пенсіонер: чи витримає українська економіка

Україна досі не має точної відповіді на питання, скільки людей проживає на підконтрольній державі території. За оцінками демографів, це 27–29 мільйонів осіб. Водночас озвучуються й значно нижчі показники — 22–24 мільйони. Коли розбіжність становить кілька мільйонів, визначити реальну чисельність працездатного населення майже неможливо.

Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики» Василь Воскобойник пропонує орієнтуватися на кількість людей, які сплачують єдиний соціальний внесок. Нині таких близько 10,5 мільйона. До них належать працівники підприємств, державні службовці та військовослужбовці.

Водночас в Україні налічується приблизно 9,5 мільйона пенсіонерів. Таким чином, на одного платника ЄСВ фактично припадає один пенсіонер. Саме з урахуванням цього співвідношення необхідно планувати економічний і соціальний розвиток держави.

Ситуацію ускладнюють війна, бідність та зростання вартості життя. Стрес, нестача грошей, неповноцінне харчування і неможливість придбати необхідні ліки негативно впливають на здоров’я та смертність населення. Особливо вразливими залишаються люди літнього віку.

У майбутньому кількість пенсіонерів збільшуватиметься, тоді як молоді та працездатних громадян ставатиме менше. Це може призвести до зростання податкового навантаження. Якщо податки забиратимуть дедалі більшу частину фонду оплати праці, люди отримуватимуть менше грошей і частіше розглядатимуть працевлаштування за кордоном.

Не менш небезпечними будуть наслідки для бізнесу. Компанії вже замислюються, хто працюватиме на підприємствах і чи варто інвестувати в країну, де не вистачає працівників. Робоче місце, не забезпечене робочою силою, не створює продукцію та прибуток, а генерує збитки.

Розв’язувати проблему потрібно одночасно за кількома напрямами. Передусім необхідно створювати умови, за яких українці захочуть залишатися у своїй країні. Друге завдання — заохочувати громадян, які перебувають за кордоном, повертатися додому.

Третій напрям охоплює професійне навчання, перекваліфікацію, підвищення продуктивності праці та автоматизацію виробництва. Це дозволить частково компенсувати скорочення кількості працівників.

Якщо внутрішніх ресурсів і технологічних рішень буде недостатньо, Україні доведеться точково залучати іноземних фахівців. Насамперед це стосуватиметься будівництва та інших галузей, критично важливих для відновлення країни.

Жоден із цих кроків не спрацює окремо. Збереження українців, повернення громадян, професійна підготовка, автоматизація і контрольоване залучення іноземців мають стати частинами єдиної державної політики.