Від дозволу до контролю: як має працювати найм іноземців в Україні

Іноземні працівники не є новим явищем для України. Вони приїжджали раніше, працюють під час війни й надалі братимуть участь в українській економіці. Питання полягає не в тому, дозволяти чи забороняти цей процес, а в тому, як зробити його прозорим, безпечним і контрольованим.

За словами Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голови ГО «Офіс міграційної політики», до війни в Україні проживало близько 300 тисяч іноземців. У 2021 році було видано 22 тисячі дозволів на працевлаштування, а у 2025 році — близько 9,5 тисячі.

Українське суспільство по-різному сприймає людей з інших країн залежно від їхньої діяльності. Іноземців, які служать у війську, працюють у міжнародних організаціях або надають гуманітарну допомогу, переважно зустрічають позитивно. Водночас людина, яка приїхала працювати на будівництві, нерідко викликає недовіру.

Проте після війни Україна залишатиметься частиною відкритого світу. Якщо велика іноземна компанія прийде реалізовувати інфраструктурний проєкт і не знайде достатньої кількості працівників, вона може запросити частину персоналу зі своєї країни. Так само як українці їздять працювати за кордон, люди з інших держав приїжджатимуть до України.

Сьогодні відповідальність за пошук конкретного працівника покладена на роботодавця. Компанія звертається до служби зайнятості по дозвіл на працевлаштування та укладає з людиною попередній контракт. Після цього працівник отримує робочу візу, приїжджає до України, оформлює посвідку на проживання і починає працювати.

Однак практична зацікавленість українського бізнесу залишається невисокою. За наведеними даними, 86% компаній узагалі не розглядають можливість працевлаштування іноземців. Ще 12% збирають інформацію, і лише 2% мають відповідний досвід. Тому заяви про мільйони людей, яких нібито планують привезти до України, не відповідають реальній поведінці роботодавців.

Антиміграційна риторика створює ще одну проблему. Коли українські політики виступають проти присутності іноземців, їхні аргументи можуть використовувати праворадикальні сили в інших країнах, які так само виступають проти українців. Це послаблює позиції наших громадян у Польщі, Німеччині та інших державах.

Потенційні ризики не можна ігнорувати. Держава повинна визначити правила залучення працівників, перевіряти людей до в’їзду та контролювати законність їхнього перебування. Роботодавці, які використовують працю іноземців, мають перебувати під наглядом інспекції праці.

Перевіряти потрібно не лише документи, а й зарплати, умови роботи та дотримання трудових прав. Такий контроль потрібен насамперед для того, щоб українців не намагалися замінити дешевою і безправною робочою силою.

Україна не зможе уникнути міжнародної мобільності. Люди виїжджатимуть, повертатимуться, працюватимуть і створюватимуть бізнес у різних країнах. Успішною буде модель, за якої в Україні захоче залишатися більше людей, ніж виїжджати, а найм іноземних працівників відбуватиметься лише за зрозумілими й однаковими для всіх правилами.