Чому робота за кордоном не завжди краща, ніж в Україні

Уявлення про роботу за кордоном нерідко складається з привабливих деталей: зрозумілі правила, зарплата точно у визначені дні, повага до працівника та можливість спокійно планувати своє життя. На противагу цьому Україна асоціюється з нестабільністю, непередбачуваними рішеннями керівництва і постійними побутовими труднощами.

Звідси виникає цілком зрозуміле бажання поїхати туди, де система нібито працює краще. Але між уявленням про трудову міграцію та реальним життям іноземного працівника часто існує велика відстань.

Робота в іншій країні сама собою не гарантує ні стабільності, ні високої зарплати, ні дотримання трудових прав. Українці також стикаються з невиплатою зароблених грошей, порушенням домовленостей, важкими умовами праці, залежністю від роботодавця та шахрайством під час працевлаштування.

Особливо небезпечними є пропозиції, побудовані на завищених очікуваннях. Людині обіцяють просту роботу, високу зарплату, комфортне житло та швидке оформлення документів. За це просять заплатити наперед. Після приїзду може з’ясуватися, що вакансії не існує, умови зовсім інші або роботодавець узагалі не знає про такого працівника.

Саме прагнення протидіяти подібним схемам стало однією з причин створення у 2016 році Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування. У 2017 році розпочалася робота над законодавчими змінами, які мали посилити захист українців і зменшити можливості для шахрайства.

Після шести років роботи Верховна Рада ухвалила Закон №2982-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав трудових мігрантів та боротьби з шахрайством у працевлаштуванні за кордоном». Одним із його ключових положень стала заборона посередникам отримувати від громадян гонорари, комісійні та інші винагороди за послуги з працевлаштування за кордоном. Оплачувати такі послуги має іноземний роботодавець. Текст Закону №2982-IX

«Я шість років домагався ухвалення цього закону. Вважаю його одним із найважливіших результатів своєї роботи, адже йдеться про захист людей, які нерідко віддавали шахраям останні гроші», — зазначає Василь Воскобойник.

Усе це не означає, що за кордоном неможливо знайти гідну роботу або побудувати успішне життя. Мільйони українців легально працюють в інших країнах, професійно розвиваються та забезпечують свої родини. Але трудова міграція — це не автоматичний перехід до кращого життя, а складне рішення, яке потребує перевірки роботодавця, законності посередника, умов договору, проживання, страхування та реального розміру доходу після всіх витрат.

Так само неправильно намагатися втримати людей в Україні лише розповідями про ризики за кордоном. Якщо держава і роботодавці хочуть, щоб українці залишалися, вони повинні запропонувати їм зрозумілу альтернативу.

Людина має знати, коли отримає зарплату, якими є її права та обов’язки, до кого вона може звернутися у разі порушення домовленостей. Вона повинна бачити перспективу професійного розвитку і відчувати повагу до своєї праці.

Тому головна конкуренція відбувається не між Україною та окремими європейськими країнами. Це конкуренція між різними моделями ставлення до людини. Якщо український працівник матиме вдома гідну оплату, передбачувані правила та можливість планувати майбутнє, бажання залишити країну суттєво зменшиться.

Отже, заклики залишатися в Україні мають підкріплюватися конкретними змінами. Людей утримують не гасла, а безпека, гідна робота, справедливі правила та впевненість у завтрашньому дні.