Мінус чотири мільйони за п’ять років: хто житиме і працюватиме в Україні

Розмова про відновлення України здебільшого зосереджена на майбутніх інвестиціях, нових підприємствах і сучасних технологіях. Однак за цими планами стоїть важливіше питання: хто житиме та працюватиме в Україні після війни?

Журналіст Микола Вересень припускає, що після завершення бойових дій до України можуть прийти сотні мільярдів доларів. Разом із ними з’являться робочі місця, іноземні компанії та великі будівельні проєкти. Це може стимулювати частину українців повернутися додому, адже тут у багатьох залишилися житло, родичі та звичне середовище. Водночас повернуться далеко не всі — подібні міграційні процеси свого часу переживали Ірландія, Польща та Литва.

Василь Воскобойник наголошує: у центрі цієї розмови мають бути не мігранти чи корінні жителі, а люди. Найбільшим викликом для України він називає демографічну кризу.

«У нас старіє населення, смертність перевищує народжуваність. Тільки за минулий рік померло втричі більше людей, ніж народилося. Народилося близько 170 тисяч, а померло близько 500 тисяч», — зазначив Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики».

До природного скорочення населення додається подальший виїзд громадян. За словами експерта, навіть під час війни Україну залишають від 200 до 500 тисяч людей. У результаті країна може втрачати до 800 тисяч жителів щороку, а протягом наступних п’яти років — ще близько чотирьох мільйонів.

«Ми фізично вимираємо. Чисельність населення країни скорочується», — підкреслив Василь Воскобойник.

Українці, які виїхали до Європи, потрібні не лише Україні. Європейські держави також стикаються зі старінням і скороченням населення, тому зацікавлені залишити в себе українську молодь, жінок, чоловіків та дітей. За їхньою допомогою ці країни намагатимуться розв’язувати власні демографічні проблеми.

Після війни Україна справді може перетворитися на великий будівельний майданчик. До країни приходитимуть гроші, технології, польські, німецькі, турецькі та інші компанії. Проте головною перешкодою для відновлення може стати дефіцит працівників.

«Найголовнішою проблемою будуть робочі руки. Якщо підійти до ринку праці з позиції, що зараз мільйони українців повернуться з Європи й усе налагодиться, то ні — не налагодиться», — пояснив Василь Воскобойник.

Демографічна проблема не зникне автоматично після завершення війни. Народжуваність залишатиметься низькою, частина молоді й надалі прагнутиме виїхати за кордон, а кадровий дефіцит, який існував ще до повномасштабного вторгнення, лише посилюватиметься.

Окремий виклик — ставлення молоді до фізичної праці. За наведеними в розмові даними, 30% молодих людей хотіли б стати підприємцями, ще 20% орієнтуються на сферу інформаційних технологій. Натомість робітничі професії часто вважаються немодними та непрестижними.

Водночас Україні вже бракує будівельників, водіїв, зварювальників, слюсарів, сантехніків, а також учителів, лікарів і медичних сестер. За словами Василя Воскобойника, 69% українських промислових підприємств називають нестачу працівників своєю головною проблемою, а 35% не можуть закрити навіть прості вакансії, які не потребують складної професійної підготовки.

Україна може отримати значні інвестиції, сучасні технології та масштабні замовлення на відбудову. Роботи справді буде багато. Але головне питання залишається відкритим: хто її виконуватиме?