Україні вже не вистачає людей: чому кадрова криза стане головним викликом наступних десятиліть
В Україні дедалі частіше говорять про дефіцит працівників. Ще кілька років тому ця тема сприймалася як проблема окремих підприємств, однак сьогодні вона стала одним із ключових викликів для економіки країни. Роботодавці шукають будівельників, водіїв, працівників комунальних служб, виробництва та багатьох інших спеціалістів, але дедалі частіше стикаються з тим, що вакансії залишаються незаповненими навіть за конкурентної заробітної плати.
Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики», пояснює, що масштаби проблеми значно більші, ніж може здатися на перший погляд. За оцінками директорки Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Елли Лібанової, сьогодні на підконтрольній Україні території проживає близько 29 мільйонів людей. Водночас із приблизно 23 мільйонів громадян працездатного віку лише близько 10,5 мільйона офіційно працюють і сплачують єдиний соціальний внесок.
Частина людей навчається, доглядає за родиною або працює неофіційно, однак навіть з урахуванням цих факторів ринок праці стикається з дедалі гострішим дефіцитом кадрів. Найбільш показовими є приклади будівельної галузі та комунального транспорту. Підприємства пропонують бронювання, конкурентну заробітну плату та соціальні гарантії, але вакансії залишаються відкритими місяцями через банальну нестачу людей.
Причини цієї ситуації накопичувалися роками. Україна вже давно переживає демографічну кризу: смертність стабільно перевищує народжуваність, а населення щороку скорочується приблизно на 300 тисяч осіб. Повномасштабна війна лише прискорила ці процеси через масштабну безпекову міграцію, мобілізацію та втрати людського потенціалу.
Саме тому, наголошує Василь Воскобойник, проблема дефіциту працівників не зникне після завершення війни. Навпаки, вона визначатиме розвиток української економіки протягом багатьох років. За оцінкою Міністерства економіки, Україні в перспективі бракуватиме близько 4,5 мільйона працівників, тоді як Міжнародна організація праці прогнозує потребу більш ніж у 8 мільйонах додаткових робочих рук. Різниця пояснюється різними методиками розрахунків і прогнозами щодо майбутнього зростання продуктивності праці.
Незалежно від того, яка з оцінок виявиться ближчою до реальності, висновок залишається незмінним: питання людського капіталу поступово стає одним із ключових питань економічної та національної безпеки України. Саме тому вже сьогодні необхідно формувати довгострокову політику, яка поєднає підтримку народжуваності, повернення українців із-за кордону, підвищення продуктивності праці та ефективне використання наявного трудового потенціалу країни.