Європа переходить від захисту українців до їх інтеграції

Через понад чотири роки після початку повномасштабної війни Європейський Союз поступово підходить до моменту, коли необхідно визначитися з майбутнім тимчасового захисту для українців. Механізм, який створювався як екстрене гуманітарне рішення, сьогодні охоплює мільйони людей і вже давно став не лише соціальним, а й економічним фактором для багатьох європейських країн.

Як зазначає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, нинішня дискусія в Європі стосується не лише продовження або скасування тимчасового захисту. Насправді йдеться про поступовий перехід від політики екстреної допомоги до політики довгострокової інтеграції українців.

Коли навесні 2022 року країни ЄС відкрили свої кордони для українців, ніхто не очікував, що війна триватиме роками. Тимчасовий захист надавав доступ до медицини, освіти, соціальної підтримки та ринку праці. Він був створений як швидка відповідь на надзвичайну ситуацію. Але сьогодні ця ситуація виглядає зовсім інакше.

Мільйони українців уже адаптувалися до життя за кордоном. Вони працюють, навчаються, відкривають бізнеси, винаймають житло та виховують дітей у новому середовищі. Саме тому європейські уряди дедалі частіше ставлять питання: чи має статус тимчасового захисту залишатися основною формою перебування для людей, які живуть у країнах ЄС уже кілька років?

Особливо показовою є різниця між підходами Польщі та Німеччини. Польща зробила ставку на швидке працевлаштування українців. За словами Воскобойника, близько 860 тисяч українців сьогодні сплачують внески до польської системи соціального страхування, а лише за 2024 рік українці перерахували до бюджету країни близько 100 мільярдів злотих податків.

Німеччина обрала іншу модель. Там значні ресурси спрямовувалися на мовну підготовку та соціальну адаптацію українців. Однак саме в Німеччині все частіше лунають дискусії про необхідність більш активного залучення українців до ринку праці та скорочення залежності від соціальних виплат.

На думку експерта, якщо війна триватиме, тимчасовий захист після 2027 року, найімовірніше, буде продовжений. Проте умови його надання можуть поступово змінюватися. Насамперед мова може йти про нових заявників, а не про тих українців, які вже перебувають у країнах ЄС.

Воскобойник переконаний, що для більшості українців, які вже живуть у Європі, ризику раптової втрати правового статусу немає. Навіть якщо відбудуться зміни, вони супроводжуватимуться перехідними періодами та можливістю перейти на інші форми легального перебування. Це можуть бути дозволи на роботу, навчання, возз’єднання сім’ї або довгострокові посвідки на проживання.

Водночас дедалі очевиднішою стає інша тенденція. Європейські країни все активніше заохочують українців до самостійності.

«Рано чи пізно соціальна допомога закінчиться. Людина повинна розраховувати на власні сили, працювати та будувати своє майбутнє», — наголошує Василь Воскобойник.

Саме тому українцям, які сьогодні перебувають у країнах ЄС, варто вже зараз замислюватися над своїми довгостроковими планами. Тимчасовий захист більше не виглядає тимчасовим рішенням у його первинному розумінні. Європа поступово переводить українців із категорії людей, які потребують допомоги, до категорії людей, які повинні інтегруватися в суспільство, працювати та самостійно визначати власне майбутнє.

Для України ця дискусія має не менш важливе значення. Адже питання майбутнього мільйонів українців за кордоном безпосередньо пов’язане з демографією, ринком праці та перспективами післявоєнного відновлення держави.

І чим довше триває війна, тим складнішим стає головне питання: скільки українців одного дня повернуться додому.