Страхи і факти: що насправді відбувається з трудовою міграцією в Україні

Останніми тижнями тема трудових мігрантів буквально заполонила український інформаційний простір. Соціальні мережі наповнилися відео про нібито масове прибуття індійців, непальців чи вихідців з інших країн до України. З’явилися петиції, емоційні звернення та прогнози про майбутню зміну демографічного складу населення.

Проте якщо уважно подивитися на факти, багато з цих історій виявляються або маніпуляціями, або відвертими фейками.

Окремі відео, які активно поширювалися в українському сегменті інтернету, взагалі були зняті за межами України. Інші подавалися без контексту або містили викривлену інформацію. У результаті формується враження масштабного процесу, якого насправді сьогодні не існує.

Тим часом реальна проблема виглядає зовсім інакше.

Україна вже зараз стикається з гострим дефіцитом робочої сили. Брак кадрів відчувається практично в усіх секторах економіки. Не вистачає будівельників, аграріїв, лікарів, медичних сестер, працівників освіти та багатьох інших спеціалістів.

За словами Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голови ГО «Офіс міграційної політики», ще у 2024 році близько 75% українських роботодавців заявляли про труднощі із закриттям вакансій. Відтоді ситуація не стала простішою.

Причини зрозумілі. Частина людей перебуває на фронті. Мільйони українців виїхали за кордон. Демографічна ситуація продовжує погіршуватися. А потреби економіки нікуди не зникають.

Попри це, розмови про масове завезення іноземців сьогодні не відповідають реальності.

За наявними даними, кількість дозволів на працевлаштування іноземців в Україні навіть близько не наближається до масштабів, про які часто говорять у соціальних мережах. Більше того, сама Україна поки що залишається малопривабливим напрямком для трудової міграції.

По-перше, в країні триває війна. По-друге, рівень заробітних плат суттєво поступається багатьом країнам Європейського Союзу. По-третє, складною залишається логістика та процедура легального працевлаштування.

Навіть якщо людина отримала українську робочу візу, їй ще необхідно організувати складний маршрут в’їзду до країни, що також створює додаткові бар’єри.

Саме тому сьогодні значно реалістичнішим виглядає інший виклик — повернення українців з-за кордону. За різними оцінками, за межами України перебувають від чотирьох до шести мільйонів громадян. Саме вони залишаються головним резервом для майбутнього відновлення держави.

Разом з тим фахівці наголошують: повністю уникнути трудової міграції у майбутньому навряд чи вдасться. Майже всі розвинуті країни світу використовують той чи інший формат залучення іноземних працівників. Питання полягає не в тому, чи буде така міграція взагалі, а в тому, якою вона буде.

Україна має шанс створити власну модель — контрольовану, прозору та орієнтовану на національні інтереси. Модель, де пріоритетом залишається повернення українців, але водночас існують інструменти для точкового залучення іноземних спеціалістів у разі критичної потреби.

Найбільшу небезпеку сьогодні становлять не самі міграційні процеси, а спроби перетворити їх на інструмент суспільного розколу. Будь-яка складна тема легко стає об’єктом маніпуляцій, особливо під час війни.

Саме тому дискусія про міграцію повинна спиратися не на страхи, емоції чи вірусні ролики, а на цифри, факти та стратегічні інтереси України. Лише тоді можна буде знайти рішення, які працюватимуть на майбутнє держави, а не на короткострокові інформаційні кампанії.