Соціальне житло, робота і освіта: новий підхід до інтеграції ВПО

В Україні поступово формується нове розуміння ролі внутрішньо переміщених осіб — не лише як групи, яка потребує підтримки, а як важливого ресурсу для розвитку економіки. Саме ця ідея стала центральною під час експертного обговорення «Внутрішня мобільність та ВПО», що відбулося 23 квітня 2026 року.

Захід відбувається у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Обговорення присвячене підготовці Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року (трудоресурсний аспект).

У своєму виступі Олексій Позняк – завідувач відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України акцентував, що внутрішня міграція має стати одним із ключових інструментів розвитку країни. У проєкті стратегії цьому напрямку відведено окрему стратегічну ціль — використання потенціалу внутрішньої мобільності в інтересах економіки та територіальних громад.

Ключовим є перегляд самої логіки державної політики щодо ВПО. Якщо раніше вона була орієнтована переважно на соціальну допомогу, то сьогодні мова йде про перехід до довгострокових рішень. Насамперед це створення умов для зайнятості, розвитку підприємництва та забезпечення житлової стабільності.

Окрему увагу приділено житловій політиці. Тимчасові формати розміщення, зокрема модульні містечка або місця компактного проживання, можуть бути ефективними лише на початковому етапі. У довгостроковій перспективі вони не сприяють інтеграції та можуть призводити до соціальної ізоляції. Саме тому пропонується розвивати програми соціального житла та використовувати наявні об’єкти нерухомості через їх інвентаризацію та перепрофілювання.

Важливим фактором інтеграції є діти. Їх включення в систему освіти та культурний простір громад розглядається як основа для закріплення сімей на новому місці проживання. Без цього будь-яка політика інтеграції залишатиметься неповною.

Паралельно стратегія передбачає більш активне управління внутрішніми міграційними потоками. Йдеться про стимулювання переселення до регіонів із дефіцитом робочої сили, підтримку громад, які приймають ВПО, а також сприяння релокації бізнесу разом із працівниками. Такий підхід дозволяє розглядати внутрішню міграцію як інструмент збалансованого регіонального розвитку.

Не менш важливою складовою є протидія дискримінації та стигматизації внутрішньо переміщених осіб, а також розвиток системи психосоціальної підтримки. Наслідки війни мають довгостроковий характер, і їх врахування є необхідною умовою успішної інтеграції.

Окремий акцент зроблено на цифрових рішеннях, які мають спростити доступ до державних послуг і зменшити бюрократичне навантаження. Це дозволить пришвидшити адаптацію ВПО та зробити її більш ефективною.

У підсумку внутрішня міграція разом із поверненням громадян з-за кордону та політикою керованої імміграції має стати частиною єдиної системи забезпечення економіки робочою силою. І саме ефективна інтеграція ВПО визначатиме, наскільки швидко країна зможе перейти від реагування на кризу до сталого розвитку.