Внутрішня міграція як економічна політика, а не гуманітарна допомога

Питання внутрішньої мобільності та інтеграції внутрішньо переміщених осіб сьогодні виходить далеко за межі соціальної політики. Воно безпосередньо пов’язане з економічною стійкістю країни та її здатністю до відновлення. Саме на цьому акцентував Василь Воскобойник – президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики» під час експертного обговорення «Внутрішня мобільність та ВПО», яке відбулося 23 квітня 2026 року.

Захід відбувається у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Обговорення присвячене підготовці Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року (трудоресурсний аспект).

За словами Василя Воскобойника, тема внутрішньої мобільності на перший погляд може здаватися вузькою, однак насправді вона лежить у центрі ключового виклику для України — дефіциту людського капіталу. Війна спричинила не лише масштабну зовнішню міграцію, але й безпрецедентний рівень внутрішніх переміщень, що кардинально змінило структуру ринку праці.

У різних регіонах сформувалися протилежні тенденції: десь спостерігається надлишок робочої сили, тоді як в інших — гострий дефіцит. Без системного управління ці процеси лише поглиблюватимуть економічні дисбаланси та ускладнюватимуть відновлення країни.

Саме тому внутрішня мобільність у межах підготовки нової стратегії розглядається не як соціальна проблема, а як економічний інструмент. Йдеться про створення умов, за яких переміщення людей всередині країни стане не вимушеним і хаотичним процесом, а керованим механізмом розвитку громад і балансування ринку праці.

Ключовим елементом цього підходу є інтеграція внутрішньо переміщених осіб. Без доступу до роботи, житла, освіти для дітей та базового відчуття стабільності люди не стають частиною нових громад і економіки. У такому випадку вони залишаються у стані тимчасовості, а держава втрачає потенційний ресурс.

Саме тому, як наголошує Воскобойник, необхідно перейти від моделі короткострокової соціальної допомоги до довгострокової інтеграції. У центрі цієї моделі — зайнятість, підприємництво та житлова стабільність. Такий підхід змінює саму логіку політики: з гуманітарної вона перетворюється на економічну.

У межах підготовки стратегії передбачається створення стимулів для внутрішнього переміщення до регіонів із дефіцитом кадрів, підтримка роботодавців, які працюють із ВПО, а також розвиток житлових інструментів, що дозволяють людям закріплюватися у громадах. У результаті внутрішня мобільність має стати природною частиною функціонування ринку праці.

Водночас підкреслюється, що будь-яка стратегія — це лише рамка. Її ефективність залежить від того, наскільки вона наповнена реальними, практичними рішеннями. Саме для цього і проводяться публічні обговорення, які дозволяють зібрати позиції держави, бізнесу, експертного середовища та громадського сектору.

Сьогоднішня дискусія, за словами модератора, — це не про формальні виступи, а про пошук конкретних відповідей. Що заважає людям змінювати місце проживання всередині країни? Що ускладнює їхню інтеграцію в нових громадах? І головне — які рішення дозволять зробити внутрішню мобільність інструментом економічного розвитку, а не джерелом додаткових ризиків.

Саме від відповідей на ці питання залежить, чи зможе Україна перетворити наслідки війни на точку росту для своєї економіки.