Не з нуля: які інструменти вже працюють для повернення українців

У дискусіях про повернення українців часто звучить теза про необхідність створення нових програм і механізмів. Водночас значна частина таких інструментів уже існує і працює, хоча про них недостатньо говорять. Саме на цьому акцентувала Наталія Землянська — Голова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

За її словами, ключові інструменти підтримки не створюються “з нуля” спеціально під повернення — вони вже давно функціонують і довели свою ефективність. Йдеться, зокрема, про грантові програми для розвитку власної справи, які дозволяють людям запускати бізнес навіть без попереднього підприємницького досвіду. «Ці інструменти вже давним-давно себе зарекомендували, дуже ефективно працюють», — зазначила вона.

Одним із найпопулярніших інструментів є програма “Власна справа”, яка дає можливість отримати фінансування на відкриття бізнесу — від невеликих ініціатив до більш масштабних проєктів. Важливо, що такі можливості доступні не лише підприємцям із досвідом, а й молоді, ветеранам та членам їхніх родин.

Паралельно розвивається система підтвердження навичок, отриманих за кордоном. Люди, які змінили професію або здобули нові компетенції, можуть швидко пройти оцінювання в кваліфікаційних центрах і офіційно підтвердити свої вміння. Це дозволяє скоротити час на адаптацію і швидше інтегруватися в український ринок праці.

Окрему роль відіграють програми навчання та перекваліфікації. Вони дають змогу реагувати на зміни економіки і відкривати для себе нові професійні напрямки. При цьому підтримка надається не лише працівникам, а й роботодавцям — через компенсаційні механізми, які стимулюють створення робочих місць.

Важливим напрямом є також працевлаштування людей з інвалідністю, зокрема ветеранів. Держава компенсує витрати на облаштування робочих місць, однак, як зазначає Землянська, цього недостатньо без вирішення супутніх проблем. Зокрема, мова йде про доступність транспорту і можливість фізично дістатися до місця роботи.

Ще один важливий аспект — комунікація з українцями за кордоном. За її словами, людям часто не вистачає живого зв’язку і доступної інформації про можливості в Україні. Саме тому розглядаються ініціативи, які дозволяють доносити цю інформацію безпосередньо в країнах перебування.

«Нашим громадянам не вистачає комунікації з співгромадянами», — підкреслила вона, звертаючи увагу на необхідність створення постійного діалогу і підтримки.

Водночас важливим викликом залишається інформаційне середовище. Поширення недостовірної інформації може нівелювати зусилля тисяч людей і створювати хибні уявлення про ситуацію в країні. Саме тому питання інформаційної гігієни стає не менш важливим, ніж економічні чи соціальні інструменти.

У підсумку стає очевидним: Україна вже має значний набір інструментів для підтримки людей і бізнесу. Головне завдання — зробити їх більш доступними, зрозумілими і видимими як для тих, хто перебуває в країні, так і для тих, хто розглядає можливість повернення.

І саме від ефективності цієї комунікації значною мірою залежатиме, чи стануть ці інструменти реальним стимулом для повернення українців.