Імміграція і ринок праці: як не допустити зниження зарплат

Питання залучення іноземних працівників неминуче викликає занепокоєння щодо рівня заробітних плат і умов праці. Ці побоювання мають під собою реальне підґрунтя, і ігнорувати їх означає створювати передумови для соціальної напруги. Про це говорив під час обговорення Євгеній Гостюмінський — в.о. заступника Голови Федерації профспілок України, під час експертного обговорення, присвяченого міграційній політиці.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

За його словами, ризик використання іноземної робочої сили для зниження витрат бізнесу є цілком реальним. Навіть за наявності концепцій соціально відповідального бізнесу економічна логіка залишається визначальною: роботодавець прагне мінімізувати витрати і максимізувати прибуток. У таких умовах залучення дешевшої робочої сили може стати спокусливим інструментом.

Саме тому ключове завдання держави — усунути саму економічну мотивацію для такого підходу. Якщо іноземний працівник коштує роботодавцю стільки ж, скільки і український, зникає сенс використовувати його як інструмент для зниження зарплат. Це означає, що принцип «рівна оплата за рівну працю» має бути не декларацією, а реально діючою нормою з ефективними механізмами контролю.

Окрему увагу він звернув на питання відповідальності за порушення трудового законодавства. Наразі штрафи часто не виконують стримуючої функції, оскільки їх простіше сплатити, ніж дотримуватися правил. У таких умовах виникає простір для зловживань, який необхідно закривати через перегляд підходів до відповідальності.

Важливим інструментом захисту стандартів праці можуть стати колективні угоди — галузеві та територіальні. Якщо вони встановлюють мінімальний рівень оплати вище законодавчого, ці стандарти мають поширюватися на всіх працівників без винятку, включно з іноземцями. Це дозволяє унеможливити ситуації, коли роботодавець домовляється про нижчу оплату лише через те, що працівник є іноземцем.

Ще один елемент системи — контроль на рівні підприємств. Профспілки можуть відігравати важливу роль не як формальні спостерігачі, а як активні учасники процесу, які знають ситуацію зсередини і можуть оперативно реагувати на порушення. Водночас для цього потрібні чітко визначені механізми та повноваження, які наразі ще потребують доопрацювання.

У підсумку, за словами експерта, соціальна напруга навколо імміграції виникає не стільки через саме явище, скільки через відчуття несправедливості. Якщо різні групи працівників опиняються в нерівних умовах, це підриває довіру і створює конфлікти. Саме тому прозорі правила, рівні стандарти і реальний контроль є не лише економічною необхідністю, а й основою соціального миру.

І саме цей баланс між відкритістю до імміграції та захистом внутрішнього ринку праці має стати одним із ключових елементів майбутньої міграційної політики України.