Імміграція без зайвої бюрократії: що вже працює і що потрібно змінити

Україна за останні роки суттєво спростила процедури працевлаштування іноземців, однак система все ще має слабкі місця, які впливають як на привабливість країни для працівників, так і на безпекові аспекти. Про це під час експертного обговорення розповів Олександр Антонюк — начальник відділу з питань застосування праці іноземців та посередництва Юридичного департаменту Державного центру зайнятості.

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

За його словами, ключові зміни у сфері відбулися після 2017 року, коли було прибрано значну частину бюрократичних процедур, скорочено строки розгляду документів і спрощено процес отримання дозволів. У результаті сьогодні для роботодавців залучення іноземної робочої сили вже не є складним завданням, як це було раніше.

Водночас система продовжує трансформуватися. Зокрема, на розгляді парламенту перебуває законопроєкт, який передбачає запровадження єдиного дозволу на працевлаштування та проживання для іноземців. Такий підхід має суттєво спростити взаємодію з державою, об’єднавши кілька процедур в одну і зробивши їх більш зрозумілими.

Окремим елементом майбутньої системи може стати створення цифрової платформи, де будуть зосереджені вакансії, резюме, а також механізми погодження залучення іноземної робочої сили. Фактично йдеться про формування єдиного цифрового середовища для ринку праці, яке дозволить зробити процес більш прозорим і керованим.

Разом із тим, спрощення процедур не може відбуватися без урахування безпекових факторів. Як зазначив Антонюк, в Україні фіксувалися випадки, коли іноземці отримували дозволи на працевлаштування не для реальної роботи, а як інструмент для подальшого виїзду до країн Європейського Союзу. У певний період це набуло масового характеру, що створювало додаткові ризики і вимагало посилення контролю.

Ще однією проблемою залишається оформлення віз. Навіть після отримання дозволу на працевлаштування іноземці часто стикаються із затягуванням процедур у дипломатичних установах України за кордоном. У деяких випадках цей процес може тривати кілька місяців, що суттєво ускладнює залучення працівників і негативно впливає на сприйняття України як країни для роботи.

У цьому контексті важливо не лише спрощувати внутрішні процедури, а й забезпечити узгоджену роботу всіх державних інституцій, включно з дипломатичними представництвами. Йдеться про створення системи, де іноземець, який дійсно має намір легально працювати в Україні, може зробити це швидко, зрозуміло і без зайвих бар’єрів.

Загалом дискусія показує, що Україна вже зробила суттєві кроки у напрямку лібералізації ринку праці для іноземців. Водночас подальший розвиток цієї політики вимагатиме точного балансу між відкритістю та контролем — щоб залучати необхідні трудові ресурси, не створюючи додаткових ризиків для держави і суспільства.