Повернення, реінтеграція і діаспора: якою бачать міграційну стратегію до 2035 року

Питання повернення українців з-за кордону потребує не декларацій, а виважених рішень. Саме в такому форматі воно обговорювалося під час експертного онлайн-заходу «Повернення, реінтеграція та співпраця з діаспорою».

Захід відбувся у межах серії публічних та експертних обговорень, які проводять Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Серія спрямована на підготовку та доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

З презентацією блоку щодо повернення, реінтеграції та співпраці з українцями за кордоном виступив Олексій Позняк — завідувач відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.

Міграція як елемент економічної політики

Стратегія, за словами доповідача, змінює підхід до самої суті міграційної політики.

“Міграційна політика розглядається не стільки як гуманітарна чи соціальна, скільки як складова економічної політики”, — зазначив Олексій Позняк.

Йдеться не лише про регулювання потоків виїзду і повернення, а про забезпечення економіки робочою силою, відновлення трудового потенціалу та використання інтелектуального ресурсу українців — як в Україні, так і за її межами.

Повернення — без соціальних перекосів

Окремий блок стратегії присвячений створенню умов для добровільного та безпечного повернення.

Водночас автори документа наполягають на принципі рівності.

“Не можна надавати поверненцям фінансові пріоритети перед тими громадянами, які залишалися в Україні. Це може призвести до посилення суспільної напруги”, — наголосив експерт.

Допомога має бути адресною і поширюватися на вразливі категорії незалежно від того, чи людина виїжджала, чи залишалася в країні.

Стратегія передбачає державні та регіональні програми повернення, підтримку малого бізнесу, доступ до тимчасового житла, спрощене визнання кваліфікацій, освітню та психологічну підтримку дітей.

Реінтеграція як системний процес

Реінтеграція розглядається ширше, ніж просто фізичне повернення.

Йдеться про адаптацію до оновленого законодавства, можливість поновлення навчання, доступ до соціального страхування, визнання професійних прав, набутих за кордоном.

Передбачено створення міжвідомчої інформаційної платформи для потенційних поверненців, яка має забезпечити актуальні дані про житло, роботу, освіту та соціальні послуги.

Діаспора — частина українського простору

Другий стратегічний блок присвячений співпраці з українцями за кордоном.

“В українському законодавстві наразі відсутнє визначення поняття діаспора. Це питання потрібно вирішувати”, — зауважив Олексій Позняк.

Стратегія пропонує формування панукраїнського простору — через підтримку громадських організацій за кордоном, розвиток української освіти, створення цифрових платформ для дистанційного менторства та залучення фахівців до відбудови.

Окрема увага приділяється інвестиційному використанню заробітків мігрантів, підтримці підприємницьких ініціатив поверненців, а також забезпеченню реалізації виборчих прав громадян після завершення воєнного стану.

Міжнародна співпраця

Стратегія передбачає переговори з країнами тимчасового захисту щодо логістичної підтримки повернення, координації програм перекваліфікації та розвитку циркулярної трудової міграції.

“Подібна допомога може надаватися за рахунок міжнародних партнерів, а не українського бюджету”, — пояснив експерт.

Таким чином, повернення не повинно створювати додаткове навантаження на державні фінанси або провокувати соціальні конфлікти.

Довгострокова модель

У підсумку було наголошено: йдеться не про одноразову кампанію повернення, а про довгострокову модель управління міграційними процесами.

“Результатом реалізації перших двох стратегічних цілей має стати забезпечення умов для добровільної, гідної та безпечної міграції”, — підсумував Олексій Позняк.

Стратегія пропонує перейти від очікувань масового повернення до системної роботи з людським капіталом — як в Україні, так і поза її межами.