Україна шукає рішення: як повернути громадян і не втратити зв’язок із діаспорою

02 квітня 2026 року в місті Київ відбулося експертне онлайн-обговорення “Повернення, реінтеграція та співпраця з діаспорою”.  Захід організували Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація “Всеукраїнська Асоціація компаній з міжнародного працевлаштування” та громадська організація “Офіс міграційної політики” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Обговорення проходило в межах підготовки проєкту Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року (трудоресурсний аспект), що передбачає системні рішення щодо повернення громадян, інтеграції внутрішньо переміщених осіб, залучення іноземних фахівців та вдосконалення управління міграційними процесами. Реалізація цих підходів є ключовою для економічного розвитку та збереження людського капіталу України.

Метою заходу стало напрацювання практичних рішень у сфері повернення українців та ефективної взаємодії з діаспорою. Учасники обговорення наголосили, що політика повернення має базуватися на створенні комплексних умов для сталого повернення громадян та їхньої успішної реінтеграції в українське суспільство та економіку.

З ключовою доповіддю виступила Елла Лібанова — директор Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України. Вона окреслила масштаб викликів, які стоять перед державою в умовах війни та масової міграції.

“Розмова важка, складна, але від її результату залежить існування української нації… Ми маємо зрозуміти, що всіх закордонних українців ми не повернемо. Ну, це неможливо з різних причин, переважно економічних. Але ми маємо зробити усе для того, щоби ті, хто не повернуться, ставали лобістами українських інтересів, інтересів української нації, інтересів української держави”, — підкреслила вона.

“Реінтеграція осіб, які повертаються, передбачає розробку державних та регіональних програм, спрямованих на забезпечення безпечного та сталого повернення громадян з-за кордону, створення умов для їхньої успішної реінтеграції на батьківщині… Ефективна модель реінтеграції українців, які виїхали за кордон через війну, має бути спрямована на стале повернення — тобто створення таких умов, за яких люди не лише приїдуть до України, а й матимуть мотивацію будувати тут своє життя у довготривалій перспективі”, — зазначив Олексій Позняк, завідувач відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.

Учасники наголосили, що ефективна політика повернення неможлива без міжнародної співпраці та взаємодії з країнами перебування українців.

“Захист прав та інтересів наших громадян за кордоном, а також збереження і розвиток української мови і культури є одним з основних пріоритетів діяльності Міністерства закордонних справ України і закордонних дипломатичних установ… Співпраця з українською громадою та діаспорою є одним з ключових елементів збереження нашої національної ідентичності і підтримки єдності українців в усьому світі”, — сказала Тетяна Колотилова, представниця Відділу світового українства Департаменту світового українства та гуманітарної взаємодії Міністерства закордонних справ України

Окрему увагу учасники приділили ролі профспілок у формуванні політики повернення та забезпеченні належних умов праці для громадян, які повертаються.

“Профспілки мають бути не спостерігачами, а повноправними учасниками розробки політики повернення… Фактично сьогодні йдеться про те, щоб політика повернення стала не лише міграційною, а насамперед політикою гідної праці, бо людина залишається там, де відчуває стабільність, захищеність та перспективи майбутнього”, — наголосив Євгеній Гостюмінський, в.о. заступника Голови Федерації профспілок України.

Також було відзначено, що економічна модель повернення має базуватися на системних змінах у ринку праці та соціальній політиці.

“Економічна модель повернення українців має формуватися не через штучні пільги для окремих категорій, а на фундаменті європейських стандартів гідної праці та дієвого соціального діалогу… Лише рівні правила гри, захищеність трудових прав та інвестиції в людський капітал забезпечать конкурентоспроможність економіки і зроблять повернення додому дійсно вигідним рішенням”, — зазначила Анна Пугачова, керівник департаменту з питань економічного розвитку ФПУ.

“Вітчизняний бізнес уже зараз кардинально змінює умови праці, розуміючи, що самих лише фінансових стимулів недостатньо для повноцінної конкуренції з європейськими роботодавцями. Компанії переходять до людино центричних екосистем, таких як MHP Recruitment Ecosystem, та активно підтримують підприємницькі амбіції молоді й ветеранів. Яскравими прикладами є залучення грантів від KSE Foundation (зокрема, програми Talents for Ukraine на $1 млн для талановитих фахівців), а також масштабна інтеграція з урядовою програмою “Власна справа”, яка надає тисячі мікрогрантів на створення та розвиток малого бізнесу (понад 10,6 тис. грантів у 2025 році). Такі прикладні кроки формують середовище, в якому талановитий працівник має стимули розвиватися саме в Україні”, – зауважив Дмитро Дегтяр, співзасновник HRD Club Ukraine.

За результатами обговорення учасники дійшли висновку, що ефективна політика повернення українців має бути комплексною, довгостроковою та базуватися на поєднанні економічних стимулів, соціальних гарантій, міжнародної співпраці та системної роботи з українською діаспорою.

“Повернення українців — це не одноразова подія, а довготривалий і складний процес, який залежить від безпеки, економічних умов і довіри до держави. Водночас ми маємо працювати значно ширше — не лише над поверненням, а й над збереженням зв’язку з українцями за кордоном та залученням їх до розвитку країни. Саме тому наше завдання сьогодні — напрацювати практичні рішення, які будуть враховані при доопрацюванні Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року”, — підсумував Василь Воскобойник, Президент Асоціації “Всеукраїнська Асоціація компаній з міжнародного працевлаштування”, Голова “Офісу міграційної політики”.

Експертні обговорення тривають у межах проєкту “Розробка Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року: трудоресурсний аспект”, що фінансується Міжнародним фондом “Відродження”.
посилання