В Україні готують нову Стратегію державної міграційної політики до 2035 року, яка має відповісти на головний виклик найближчих років — нестачу людей для відновлення економіки. Презентацію ключових підходів до документа представив завідувач відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Олексій Позняк.
Організаторами заходу виступили: Інститут демографії та дослідження якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська Асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та громадська організація «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
За словами Олексія Позняка, підготовка нової стратегії стала відповіддю на зміни, які принесла повномасштабна війна.
«Склалися нові міграційні виклики, зокрема значні масштаби виїзду за кордон і різке збільшення внутрішнього переселення населення», — зазначив він.
Ці процеси вже впливають на економіку і ринок праці, а в майбутньому їхній ефект лише посилюватиметься. Водночас завершення дії попередньої стратегії означає, що держава фактично входить у новий етап без оновленого системного документа.
Головна ідея нової стратегії — зміна підходу до міграції.
«Міграційна політика розглядається як частина не стільки гуманітарної чи соціальної, скільки економічної політики», — пояснив Олексій Позняк.
Це означає, що питання виїзду, повернення та залучення людей розглядаються через призму економічних потреб країни. Йдеться про забезпечення підприємств працівниками, стабілізацію демографічної ситуації та використання потенціалу міграції для розвитку.
У представленому підході міграційна політика охоплює одразу кілька напрямів.
З одного боку, держава має створювати умови для повернення українців і підтримувати зв’язки з тими, хто перебуває за кордоном. З іншого — готуватися до залучення іноземних працівників, без яких компенсувати дефіцит робочої сили буде складно.
Окремо увага приділяється внутрішній міграції — переміщенню людей всередині країни та їх інтеграції в громади.
За словами Олексія Позняка, ці процеси мають розглядатися як єдина система, що працює на економіку.
Під час презентації було прямо сказано, що демографічні процеси не дозволяють розраховувати лише на внутрішні ресурси.
«Варіантів стабілізації населення лише за рахунок народжуваності і смертності не існує», — зазначив Олексій Позняк.
За його словами, така ситуація характерна для більшості європейських країн, де чисельність населення або зменшується, або підтримується саме за рахунок міграції.
Водночас у стратегії враховується і зворотний бік процесу.
Олексій Позняк наголосив, що імміграція потребує обережного підходу, адже поряд із економічними перевагами вона може створювати і ризики.
«Іміграція — з одного боку ресурс, а з іншого — це небезпека соціальних потрясінь», — зазначив він.
Саме тому важливо поєднати відкритість до залучення працівників із контролем і продуманою політикою інтеграції.
Ще одна особливість нової стратегії — спроба відійти від декларацій і перейти до вимірюваних результатів.
Передбачається, що ефективність політики оцінюватиметься за конкретними показниками — від рівня залучення іноземців до ситуації з правами мігрантів.
«Ми хочемо мати показники, які дійсно будуть характеризувати ефективність дій держави», — підкреслив Олексій Позняк.
Наразі документ перебуває в процесі доопрацювання. Окремі його частини, зокрема комунікаційна складова та система моніторингу, ще формуються.
Більш детальне обговорення заплановане в межах наступних експертних дискусій.
Представлена стратегія демонструє зміну підходу до міграційної політики. Вона більше не розглядається як окрема сфера, а стає частиною економічної логіки держави.
У центрі цієї логіки — люди і їхня роль у відновленні країни. Саме від того, наскільки ефективно держава зможе працювати з цим ресурсом, залежатиме економічне майбутнє України.