Без людей не буде економіки: Україна входить у фазу трудового дефіциту

Україна поступово входить у період, коли головним обмеженням для розвитку стає не доступ до фінансів чи інвестицій, а наявність людей. Саме цей акцент став центральним під час круглого столу «Людський капітал і майбутнє України: презентація проєкту Стратегії державної міграційної політики до 2035 року», що відбувся у Києві.

Організаторами заходу виступили: Інститут демографії та дослідження якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська Асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та громадська організація «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Обговорення вийшло далеко за межі традиційного сприйняття міграції як соціального явища. У центрі уваги опинилося питання, від якого безпосередньо залежить економічне майбутнє країни: чи матиме Україна достатньо людського ресурсу для відновлення і розвитку.

«Україна вже входить у період глибокого демографічного і трудового дефіциту, і без системних рішень розрив між попитом і пропозицією робочої сили лише зростатиме. Саме тому питання міграції стає ключовим елементом економічної політики», — наголосив президент «Всеукраїнської Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування», голова ГО «Офіс міграційної політики» Василь Воскобойник.

За його словами, йдеться не про окремі дисбаланси на ринку праці, а про довгострокову тенденцію, яка формує нові правила для економіки. Значна частина українців перебуває за кордоном, внутрішні переміщення вже змінили структуру зайнятості, а демографічні процеси лише посилюють цей розрив.

Представлений під час заходу проєкт Стратегії пропонує змінити сам підхід до міграції. Якщо раніше вона розглядалася переважно як гуманітарна або соціальна сфера, то тепер її пропонують інтегрувати в економічну політику держави.

Йдеться про системне управління людським капіталом — створення умов для його збереження, розвитку та ефективного використання. Міграційна політика має бути безпосередньо пов’язана з потребами ринку праці, а також із цілями економічного зростання.

За словами Василя Воскобойника, саме такий підхід дозволяє перейти від реагування на наслідки міграції до керування процесами, які визначають розвиток економіки.

Окремий блок виступу був присвячений поверненню громадян.

Василь Воскобойник підкреслив, що цей процес не варто розглядати як швидкий або одноразовий результат. Він залежить не лише від внутрішньої політики, а й від зовнішніх факторів — передусім безпеки, рівня доходів і умов життя в країнах перебування.

У цьому контексті повернення доцільно розглядати як тривалий процес, який може бути поетапним, частковим або навіть циркулярним, коли люди приймають рішення про переміщення залежно від змін умов.

Ще один важливий напрям — залучення іноземних працівників.

У своєму виступі Василь Воскобойник зазначив, що без цього інструменту Україна навряд чи зможе компенсувати дефіцит робочої сили. Водночас він наголосив на необхідності чітких правил і ефективного контролю, оскільки їх відсутність може призвести до зниження стандартів праці, зростання тіньової зайнятості та соціальної напруги.

Саме тому, за його словами, ключовим є формування збалансованої політики, яка одночасно враховує інтереси економіки та забезпечує захист прав працівників.

Водночас у виступі прозвучала принципова теза: сама наявність стратегії не гарантує результату.

«У підсумку головне питання полягає не в тому, чи потрібна Україні нова міграційна політика. Це вже очевидно. Питання в іншому: чи стане запропонована стратегія реальним інструментом змін, чи залишиться ще одним програмним документом», — зазначив Василь Воскобойник.

Ця позиція відображає ключовий виклик — необхідність переходу від декларацій до практичних рішень.

Круглий стіл став стартом серії публічних та експертних обговорень, у межах яких планується детально опрацювати ключові блоки майбутньої політики: повернення українців, взаємодію з діаспорою, керовану імміграцію, внутрішню мобільність та механізми реалізації стратегії.

Проєкт документа вже оприлюднений для широкого обговорення, що дозволяє залучити до процесу представників держави, бізнесу, наукової спільноти та громадянського суспільства.

Сформована під час заходу дискусія свідчить про зміну підходу до одного з ключових викликів країни. Людський капітал стає визначальним фактором економічного розвитку, а міграційна політика — інструментом, який має забезпечити його відновлення і зростання.

У цьому контексті прозвучала теза, яка фактично підсумовує логіку всієї дискусії:
без людей немає економіки, а без економіки — немає майбутнього держави.