Україна поступово наближається до моменту, коли питання імміграції стане не теоретичним, а практичним. Для стабілізації чисельності населення країні може знадобитися близько 300 тисяч мігрантів щороку.
Про це заявив Василь Воскобойник — президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова Офісу міграційної політики.
За його словами, проблема полягає не лише в кількості необхідних працівників, а в готовності держави та суспільства приймати іноземців.
«Суспільство поки не готове до масового залучення мігрантів. Є запит на повернення українців з-за кордону, але до іноземців ставлення значно стриманіше», — зазначає експерт.
Додатковий бар’єр — економічний. Залучення іноземного працівника часто коштує дорожче, ніж працевлаштування українця. Мігранти мають вибір між різними країнами — Польщею, Німеччиною, Чехією, Францією. І при низькому рівні заробітних плат Україна не є для них першочерговим напрямком.
Окрім цього, роботодавцям доводиться нести додаткові витрати: забезпечення житлом, мовна адаптація, оформлення документів, інструктажі з техніки безпеки.
Статистика також свідчить про повільну динаміку імміграції. У 2021 році, ще до повномасштабної війни, в Україні було видано або подовжено близько 20 тисяч дозволів на працевлаштування іноземців. У 2023 році — лише 6 тисяч. У 2024 році — приблизно стільки ж. За підсумками 2025 року прогнозується близько 9–10 тисяч дозволів.
«Це крапля в морі, якщо говорити про потреби економіки», — підкреслює Воскобойник.
Водночас бізнес може опинитися перед вибором: скорочувати виробництво, закриватися або залучати іноземців. І в умовах дефіциту кадрів багато компаній можуть обрати третій варіант.
Експерт прогнозує, що імміграція в Україну зростатиме поступово, але це буде тривалий процес. Без підготовки інфраструктури, державної політики та суспільного діалогу масового припливу іноземців очікувати не варто.
Україна опиняється перед стратегічним питанням: чи готова вона перейти від країни-експортера робочої сили до країни, що її імпортує?