Польща переходить на чотириденний робочий тиждень: чи можливе це в Україні?

30 червня, у Польщі стартує пілотний проєкт переходу на чотириденний робочий тиждень. Працівникам пропонують кілька гнучких форматів зайнятості без зниження заробітної плати. Про це 27 червня повідомило видання Inform.pl.

Програма передбачає добровільну участь підприємств, а також державну підтримку — субсидії до 1 млн злотих на адаптацію бізнес-процесів.

Про суть ініціативи розповів Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування:

— Це пілотний проєкт, що впроваджуватиметься на окремих підприємствах. Мета — перевірити ефективність моделі перед масштабуванням на всю економіку. На мою думку, є чотири ключові причини, чому Польща вирішила протестувати цю систему:

1. Покращення якості життя — більше вільного часу сприяє лояльності працівників.
2. Зростання продуктивності — обмежений час мотивує працювати ефективніше.
3. Модернізація трудових відносин — сигнал молоді, що держава змінюється.
4. Аналітика і висновки — уряд хоче побачити реальні результати і лише після цього ухвалювати рішення.

— Очевидно, важливо, щоб нова система не знижувала прибутковість бізнесу, — додає Воскобойник. — Якщо ефективність не зросте, компаніям доведеться наймати додатковий персонал, що збільшить собівартість продукції. Саме тому Польща діє обережно: експерименти, аналіз, висновки — і лише потім масштабування.

Щодо сфер застосування, експерт зазначає:

— У пріоритеті — інтелектуальні професії, де результат залежить не від годин, а від якості. Але навіть у виробництві, з високою автоматизацією, можна досягти ефективності за 4 дні. Там, де процеси ритмічні й ручні — це складніше.

Чи можливо запровадити подібне в Україні?

— Поки що — ні. У нас війна, і головна мета — перемога. Ми не в тих умовах, щоб говорити про скорочення робочого тижня. Але в майбутньому — після перемоги — ми обов’язково прийдемо до цього, якщо зможемо створити державу свободи й довіри, — каже Воскобойник.

Він нагадав, що подібні проєкти вже тестувалися в Ісландії, Німеччині, Данії, Швеції, Норвегії — переважно в державних або комунальних установах.

— Але не можна просто копіювати досвід інших країн. Треба враховувати менталітет, структуру економіки, рівень автоматизації. Успіх можливий лише тоді, коли враховані всі ці фактори.

Щодо впливу автоматизації та штучного інтелекту:

— Це ключовий тренд. Компанії-«єдинороги» вартістю понад $1 млрд уже мають по 5–10 співробітників — усе інше робить ШІ. У майбутньому держава повинна буде думати не тільки про скорочення тижня, а й про доходи для людей, які залишаться без роботи через автоматизацію. Виплати, перекваліфікація, соціальні гарантії — все це потрібно закладати вже зараз.

Чи під силу така модель малому бізнесу?

— Це залежить від специфіки. Але загалом: розвинені країни можуть дозволити собі гнучкий графік, бо мають сильну економіку. Бідна держава не може забезпечити достойне життя громадянам і не має простору для гнучких експериментів.