Експерт з ринку праці пояснив, скільки нам потрібно трудових мігрантів для відновлення і з яких країн.
Україні не обійтися без залучення трудових мігрантів для відбудови країни після закінчення війни. Експерти зазначають, що цього не оминути, але потрібно виважено підходити до питання залучення трудової сили з-за кордону.
Тож скільки робочих рук нам потрібно, і з яких саме країн на них чекати, як повернути додому наших громадян з Європи і чому кордони України мають бути відкритими.
Про все це в інтерв’ю ТСН.ua розповів Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
Міграція має бути добровільною
— Днями ЗМІ стривожили новиною, яка практично ж одразу виявилася фейком: про можливе переселення мешканців Гази до Сирії та до України. Чи варто нам сподіватися на якесь масове «завезення» трудових мігрантів до України, тим паче людей з іншою культурою та релігією?
— Перше, що потрібно нам всім розуміти — люди, це не тварини. Говорити, що їх можна завантажити на кораблі чи посадити до вагонів та повезти кудись проти їх волі — це нонсенс. Таке навряд чи відбудеться. А якщо хтось на таке зважиться і зробить умисно, то завезені люди не будуть залишатися у такій країні. Вони просто будуть з неї втікати.
Залучення трудових мігрантів — незворотне
— Які є наразі потреби у залученні трудових мігрантів до України?
— Ситуація з демографією в Україні, м’яко кажучи, дуже тривожна. У нас кожного року кількість населення скорочується на 250-300 тисяч людей. За масштабами — зникає ціле місто чи навіть обласний центр. І цей процес скорочення чисельності населення розпочався ще з 2000-х років.
З початком війни ця тенденція посилилися завдяки міграційним процесам, коли з України виїхало близько 7 мільйонів громадян. Окрім того, майже 5 мільйонів українців опинилися у статусі внутрішньо переміщених осіб.
Тому так, ми дійсно будемо потерпати від нестачі робочих рук, від нестачі платників податків, нестачі споживачів товарів та послуг, що виробляються в Україні. Вже зараз ми маємо готуватися до того, що будемо залучати до України трудових мігрантів з інших країн.
Нова міграційна стратегія
— Щодо залучення мігрантів виникає багато суперечливих питань. Багато експертів схиляється до думки, що спочатку потрібно змінити законодавчу базу. Як ви гадаєте, які зміни потрібні?
— Асоціація, яку я очолюю, спільно з Інститутом демографії та проблем якості життя НАНУ, працюють над підготовкою нової міграційної стратегії України до 2035 року. Станом на зараз, ми оцінюємо виконання міграційної стратегії України, яка була затверджена у 2017 і діє до кінця 2025 року.
Фактично відбувається оцінка її виконання. А вже далі будемо надавати пропозиції щодо змін, які будуть необхідні. Якщо все добре складеться, то десь у червні-липні цього року приступимо до написання нової міграційної стратегії України.
Цей документ міститиме чотири базові блоки:
- Перший — внутрішня міграція
- Другий — міграція за кордон
- Третій — міграція в Україну
- Четвертий — гуманітарні питання з надання притулку та захисту.
Але головна мета стратегії, знайти відповіді на три основних питання:
- Перше — як повертати українців, які знаходяться за кордоном до України?
- Друге — як скоротити обсяги трудової міграції з України після закінчення війни
- Третє — як та чим ми зможемо привабити талановитих іноземців, з числа трудових мігрантів, до нашої країни?
Боротьба за трудових мігрантів
— Чи потрібні України саме сотні тисяч трудових мігрантів?
— З одного боку суто економічно зрозуміло, що нам будуть потрібні робочі руки. І зрозуміло, що Україна не обійдеться без залучення додаткових трудових ресурсів. Але говорити, що до України одночасно приїдуть сотні тисяч мігрантів з інших країн — це перебір.
Треба зрозуміти, що зараз робочих рук не вистачає у Європі. Робочих рук не вистачає навіть у Росії, яка веде проти нас війну, там ті ж самі демографічні проблеми. Демографічні труднощі з’явилися навіть у Китаї. І перспективи такі, що за трудових мігрантів у світі буде тривати справжня боротьба.
Тобто, коли умовний трудовий мігрант буде для себе обирати, можливість працевлаштуватися в Україні, Польщі або ж в Німеччині, то він буде дивитися такий показник, як мінімальна заробітна плата. Мінімальна зарплата в Україні — 8 тисяч гривень, у Польщі — 48 тисяч гривень, а у Німеччині — понад 100 тисяч гривень. Зрозуміло, що, на жаль, суто економічно ми досить таки не приваблива країна для, підкреслюю, саме кваліфікованих трудових мігрантів.
Головне не кількість, а якість
— Яка кількість трудових мігрантів потрібна Україні?
— Суто математично, якщо кількість населення в Україні щороку скорочується на 250-300 тисяч, то нам потрібно залучати до країни таку ж кількість трудових мігрантів. Але йдеться не лише про робочі руки. Як я вже зазначав, нам буде не вистачати споживачів товарів та послуг, а також платників податків.
І тут ми маємо думати та створювати умови, з одного боку, щоб до нас не їхали люди, які будуть лише соціальним тягарем для нашої країни. Нам потрібні люди, які будуть працювати і приносити прибуток державі за рахунок сплати податків. Тому везти до України усіх підряд — це хибний шлях.
З яких країн чекати трудових мігрантів
— А з яких саме країн до нас можуть приїхати трудові мігранти?
— Тут все залежить від того, яку Україну ми хочемо відбудувати після закінчення війни.
Якщо ми хочемо будувати аграрну Україну, яка буде використовувати технології колишнього СРСР, де найкращим гербіцидом вважалася «бабця з сапкою», тоді нам потрібна виключно низько-кваліфікована робоча сила. У такому випадку до нас будуть їхати люди з найбідніших країн світу. Умовні — Бангладеш, Індія, Пакистан та Африка.
Якщо ж ми будемо створювати країну, для якої у пріоритеті будуть високотехнологічні галузі економіки. Наприклад, будувати літаки, ракети, кораблі, сучасну техніку. Тоді нам будуть потрібні люди з високою кваліфікацією, а це вже мешканці країн Європи, Америки, Великої Британії.
Тож виходячи з цього і буде визначатися контингент, який буде потрібен нашій країні.
Ринок праці після війни та будівельний бум
— Яким може бути ринок праці після війни, як його треба перебудовувати?
— Насправді український ринок праці не потребує перебудови після війни. Просто держава повинна створити рівні правила гри для всіх. Вони мають бути чіткими та зрозумілими. Якщо це буде відбуватися, тоді бізнес сам відрегулює ситуацію, яка склалася.
— А яка зараз ситуація на ринку праці?
— У нас 1,5-2 мільйони безробітних — маємо структурне безробіття.
До речі, після закінчення війни, люди будуть повертатися до місць свого попереднього проживання або ж інтегруватися на тих територіях, де перебувають зараз. У післявоєнний період ринок праці потребуватиме величезної кількості саме робітничих спеціальностей, зокрема будівельників. Якщо до країни надходитимуть інвестиції, то у нас зменшуватиметься кількість безробітних та відбуватиметься поступове зростання реальних зарплат.
Загрози: неповернення та виїзд за кордон сім’ями
— Кажуть, що однією з найбільших проблем після закінчення війни стане те, що чоловіки будуть виїжджати за кордон до своїх дружин і там будуть возз’єднуватися сім’ї. Як на вашу думку це можна зупинити або ж мінімізувати такі демографічні втрати?
— Я думаю, що після того, як закінчиться війна і будуть відкриті кордони, нам не варто очікувати стрімкого економічного злету.
Так, до України будуть заходити гроші та інвестиції, будемо на це сподіватися. Але, на мою думку, після завершення бойових дій, один, а може навіть і 1,5 мільйона українців, як чоловіків, так і жінок, поїдуть за кордон заробляти кошти.
— А звідки у вас такі цифри?
— Це фактично та кількість людей, яка до війни, а це приблизно 2-2,5 мільйона людей, виїздила на роботу за кордон. І у цьому не було нічого поганого. Вони їхали на періоди до 3 місяців або на півроку, працювали, заробляли кошти, а потім поверталися до України. Якщо збережеться саме така трудова міграція, то я особливої загрози для демографії у цьому не бачу.
Але, якщо йдеться про виїзд за кордон на постійне проживання, де ці сім’ї залишаться після возз’єднання назавжди — дорослі працюватимуть, а діти ходитимуть до місцевих навчальних закладів, то у цьому є серйозна демографічна загроза.
Нам потрібно змінювати нашу країну, щоб таке возз’єднання відбулося не за кордоном, а саме в Україні. Щоб українські родини жили та працювали тут. А для того, щоб це відбулося, потрібні кардинальні зміни. Зараз, ми суто економічно не зможемо конкурувати з нашими сусідами — Польщею, Чехією, а тим паче з Німеччиною. Нам потрібно шукати якісь нові прогресивні ідеї, які в дійсності зможуть створити основу, для повернення українців до України.
Відкриті кордони та багато свобод
— Що саме ви маєте на увазі?
— Фактично нам потрібно будувати «країну свободи». Державу, у якій буде свобода слова, свобода вибору, свобода переміщень, свобода економічної діяльності, свобода підприємницької діяльності. Якщо все це буде, тоді і виїзд громадян з України скоротиться, і люди будуть самостійно повертатися додому. Бо будуть бачити, що на відбудові країни, можна заробити кошти, а хтось отримавши за кордоном додаткові знання, повернеться, щоб реалізувати тут себе, збудувати кар’єру. Люди будуть повертатися.
Якщо ж все відбуватиметься навпаки, як, наприклад, заявив один експерт, мовляв, треба закрити кордони на 2-3 роки після закінчення війни аби люди не виїздили з України. То це обернеться щонайменше катастрофою. Якщо подібні «думки» будуть реалізовуватися, тоді нам можна одразу забути про українців, які зараз за кордоном. Який їм сенс повертатися в один бік?
За таких умов продовжиться тенденція вивозу за кордон дітей, що вже зараз масово відбувається. До речі, вивозять не тільки хлопчиків, а й дівчат. У нас лише зростатиме корупційна складова — за гроші люди намагатимуться виїхати. Тож, якщо ми залишимося замкненою країною, то для більшості людей це буде означати, що війна не закінчилася і може бути продовженою у будь-який момент. Про які тоді інвестиції чи розвиток можна говорити? Держава має давати людям надію, а не заганяти їх у безнадію.